Технологія– запорука успіху
у вирощуванні ріпаків
Ріпак – цінна олійна й кормова культура. Насіння ріпаку містить 38-50% олії,
16-29% білку, 6-7% клітковини. Ріпакову олію використовують у харчовій, хімічній,
медичній, парфумерній, військовій промисловостях, сільському господарстві, а також
для отримання екологічно чистого пального (біодизеля). Площі під цією культурою
щорічно збільшуються, а під урожай 2008 р. засіяно біля 1,6 млн. га (див. графік 1).
За даними Держкомстату України середня урожайність ріпака по країні з 2005
по 2008 р. сягала відповідно 12,1; 14,6 та 15,7; за попередніми даними близько 21 ц/га.
За даними вчених фінансові витрати на вирощування ріпаку покриваються за
урожайності 11-15 ц/га (Войтов І.М., Бобро М.А., Красиловець Ю.Г., інші, 2006р.).
Проте щорічне збільшення площ під культурою, спрощення та недотримання
технології вирощування, строків сівби, агротехніки й сівозміни, впровадження
нерайонованих сортів та гібридів, зокрема іноземної селекції, сприяло масовому
поширенню хвороб та шкідників, які спричиняють недобір врожаю, подекуди до
30-40%, та погіршення якості насіння (Пересипкін В.Ф., 1990р., Бардин Я.Б., 2000 р.).
Живлення шкідників і розвиток хвороб на рослинах ріпака призводить до
зменшення асиміляційної поверхні листків, пошкодження квіток, насіння, через що
втрачаються товарні й посівні якості. Через пошкодження коренів та стебел рослини
можуть загинути.
Серед комах-фітофагів найпоширенішими й найшкідливішими в ріпаку є
хрестоцвіті блішки, ріпакові квіткоїд, пильщик, листкоїд, насіннєвий та
хрестоцвітий стебловий прихованохоботники, а також капустяна совка,
білани, капустяні попелиця та клопи. З хвороб це – бактеріоз коренів,
пероноспороз, альтернаріоз, фомоз, біла й сіра гнилі та інші.
Найнебезпечнішими, передусім у південних областях, для сходів озимого і ярого
ріпаків та рано навесні (після відновлення вегетації озимого) є жуки хрестоцвітих
блішок. Вони вигризають ямки на сім`ядолях, молодих листках, можуть знищити точку
росту, що призведе до загибелі рослини. Активність і шкідливість блішок збільшується
в жарку посушливу погоду. Личинки фітофага досить безпечні: живляться дрібними
корінцями хрестоцвітих рослин.
Рано навесні скрізь активізуються жуки
ріпакового квіткоїда, які спочатку харчуються на
квітках різноманітних трав та дерев, а далі з появою
квіток на ріпаку – заселяють та пошкоджують їх,
через що вони опадають. Личинки живляться пилком
і за незначної чисельності на врожай насіння не
впливають. Проте за заселення однієї квітки
трьома і більше личинками – втрати врожаю
можуть бути суттєвими. За холодної та
дощової весни шкідливість квіткоїда незначна.
Ріпаковий пильщик розповсюджений скрізь,проте найшкідливішим виявлявся
у центральних областях. Щільність і шкідливість комахи істотно збільшується, якщо
під час льоту та відкладання яєць тепло й сонячно. За прохолодної та дощової
погоди пильщики не літають, а за затяжної негоди можуть загинути, не відклавши
яєць. Несправжні гусениці фітофага знищують листки повністю, залишаючи
лише центральну жилку.
Личинки ріпакового листкоїда за значного поширення можуть знищити
відростаючі навесні листки культури, частіше їх шкідливість відмічається на
недоглянутих посівах.
Насіннєвий прихованохоботник поширений у західних, центральних та
південних областях. Жуки під час додаткового живлення слабко
пошкоджують рослини, а найбільшої шкоди завдають личинки, які знищують
насіння у стручках. 
Живлення личинок хрестоцвітого стеблового
прихованохоботника в середині стебел, квіткових пагонів
та черешків листків може призвести до їх обламування,
через що рослина помітно відстає в рості та розвитку.
Осередково у посівах ріпака розвиватиметься капустяна
совка та білани, гусениці яких пошкоджують листки. З сисних
фітофагів поширюватимуться капустяні попелиця та клопи, а
шкідливість їх відмічатиметься у вогнищах за значної чисельності
та посушливої погоди, що може спричинити передчасне усихання листків і утворення
недорозвинутих стручків.
Через порушення росту паренхімних тканин у коренях хворих рослин утворюються
порожнини, в яких поселяються бактерії – збудники хвороби бактеріозу коренів. Таке
ж явище можна спостерігати при надмірному внесенні азотних добрив під озимий ріпак.
На початку весни, особливо за безсніжної зими з різкими коливаннями
температури, більшість хворих коренів ослизнюються і розмочалюються, що призводить
до загибелі рослин. Розетка листків добре відділяється від кореня. Уражені з осені
рослини, які не загинули, ймовірно плодоноситимуть.
Пероноспороз (несправжня борошниста роса)
розповсюджений переважно в західних та центральних
областях. Характерними ознаками хвороби є жовтуваті
розмиті плями з верхнього боку листка, а з нижнього –
світло-фіолетовий наліт. Такий наліт охоплює стебла і
стручки.
На озимому ріпаку хвороба розвивається з осені
(плями з`являються через 7-10 днів після сходів), на
ярому – здебільшого на початку бутонізації. За
інтенсивного розвитку хвороби, який відбуватиметься за
прохолодної дощової весни й першої половини літа
(зниження температури вночі до +8-12°С), зменшується
врожай насіння.
Альтернаріоз проявляється у вигляді темно-
коричневих, майже чорних, або світло-сірих
округлих зональних плям на листках, стеблах,
стручках. Плями, особливо на листках, мають
жовту або світло-зелену облямівку.
Пізніше на плямах з`являється чорний густий
наліт у вигляді дернинок або дрібних темних
крапок. Інтенсивніше хвороба розвивається в
період формування стручків.
Масовий розвиток хвороби, який
відбуватиметься за пе¬ріодичних змін
посушливої погоди дощовою, температури
повітря не нижче 22°С і випадання рясних рос вночі,
може спричинити передчасне дозрівання стручків,
що супроводжуватиметься їх розтріскуванням і утворенням щуплого насіння. Розвиток
хвороби посилюватиметься за пошкодження стручків ріпаковим квіткоїдом та
насіннєвим прихованохоботником.
На фомоз потерпають посіви культури у господарствах західних, північних і
центральних областей. Хвороба проявляється на сходах і дорослих рослинах. На сходах
чорніє нижня частина стебла, в місцях ураження кора набуває сірого кольору, поверхня
якої вкрита сірими пікнідами. Стебло засихає і рослина гине.
За ураження більш дорослих рослин в нижній частині стебла утворюються сухі сірі
вдавлені плями з пікнідами. Рослини відстають в рості і часто засихають. Уражуються
також листки і стручки.
Масовий розвиток хвороби спостерігатиметься за частих опадів і високої вологості
повітря, передусім у фазу цвітіння. Найбільше уражуються надмірно ранні, загущені
посіви та рослини, пошкоджені хрестоцвітими блішками й ріпаковим квіткоїдом.
Наслідком цього можуть бути зріджені сходи, зменшена асиміляційна поверхня та щупле
насіння.
Ураження білою й сірою гнилями часто спостерігають в північно-західних та
центральних областях, особливо за високої вологості повітря і температури 17-27°С, що
може призвести до 20-30% втрат врожаю насіння. Ознаки білої гнилі проявляються на
листках, стеблах, спочатку у вигляді слизистих плям, які згодом вкриваються
ватоподібним білим нальотом. В суху погоду цей наліт зникає, уражена тканина
світлішає і розмочалюється. Уражене листя відмирає, а стебла й гілки ламаються, стручки
на них не утворюються, а якщо з`являються – то недорозвинуті.
Сіра гниль проявляється на стеблах, суцвіттях, стручках бурими плямами, які вкриті
сірим пухким нальотом. Рослини з ураженим стеблом жовтіють і в`януть. Під час посухи
стебла в місцях ураження ламаються, що утруднює збирання врожаю. Уражені суцвіття
поникають, а в стручках утворюється щупле, недорозвинуте насіння.
Слід зазначити, що небезпечним для посівів культури є також засмічення
різноманітними бур`янами. Вони конкурують з культурними рослинами за світло, воду,
поживні елементи тощо. Найбільша шкідливість їх відмічається в першій половині
вегетації. В подальшому, за оптимальних умов для розвитку, рослини ріпаку швидко
формують велику надземну масу і здатні самостійно пригнічувати небажану рослинність.
Ріпак для України досить нова культура, площі під якою масово зростають
починаючи з 2005 р., а до цього часу під ним було зайнято не більше 200 тис.га. З
розширенням посівних площ культури перед сільгоспвиробниками постала нова
проблема, а саме втрата врожаю через неконтрольований розвиток шкідливих організмів.
Зважаючи на ці обставини спеціалістами державної служби захисту рослин
на місцях проводиться постійний фітосанітарний моніторинг сільськогосподарських
угідь, зокрема ріпаків, розробка прогнозів розвитку шкідників, хвороб і бур`янів
сільськогосподарських культур, своєчасна сигналізація про появу та їх розвиток,
раціональне, екологобезпечне й науково обгрунтоване застосування хімічних, біологічних
засобів, агротехнічних та інших заходів щодо захисту культурних рослин тощо.
Завдяки плідній співпраці селян і спеціалістів служби захисту рослин
фітосанітарний стан посівів ріпаків перед збором врожаю був задовільним. На нього
навіть не вплинуло повсюдне масове розмноження шкідливих організмів протягом
вегетації 2007-2008 рр. Тому, переважно в Лісостепу й Поліссі 14-45% рослин перед
збором врожаю були уражені пероноспорозом, альтернаріозом, фомозом, бурою
плямистістю. Здебільшого за допорогової чисельності 4-24% рослин були пошкоджені
капустяною стручковою галицею, насіннєвим і стебловим прихованохоботниками,
ріпаковими квіткоїдом і пильщиком, капустяною попелицею та іншими фітофагами.
За масового поширення навесні та влітку п.р. у Хмельницькій області ріпакового
квіткоїда, хрестоцвітих блішок, пероноспорозу, альтернаріозу було захищено найбільше
площ культури (240 тис.га). Вінницька область займає друге місце й захистила посіви
ріпаків від вищезазначених шкідливих організмів та прихованохоботників і фомозу на
площі 230,3 тис.га. У Черкаській області від тих же шкідливих об`єктів оброблено
215,0 тис.га. У Кіровоградській й Одеській областях захисні обробки проводилися
переважно проти ріпакових квіткоїда, пильщика і листкоїда та прихованохоботників на
площах відповідно 185,0 й 159,9 тис.га. За шкідливості ріпакового квіткоїда, капустяної
галиці, альтернаріозу у Тернопільській області захищено 180,0 тис.га. Загалом в Україні
захисні обробки проти шкідників, хвороб і бур`янів у поточному році були проведені
на площі понад 2,2 млн.га посівів ріпаків.
Завчасне попередження службою захисту рослин сільгоспвиробників про появу і
розвиток шкідливих організмів та рекомендації щодо зниження їх чисельності до
економічно невідчутних рівнів, а також дотримання селянами всіх цих та інших
рекомендацій щодо вирощування культури дало змогу у поточному році отримати
врожай ріпаків вищій ніж у минулому (біля 21 ц/га, усереднені дані по Україні).
Культура ріпака має досить високу потенційну врожайність, але рівень її може
знижуватися за наступних технологічних порушеннях: несвоєчасна та неякісна
підготовка грунту – 17-30%, неякісне насіння – 35-40%, несвоєчасна або відсутня
боротьба зі шкідниками та хворобами – 20-100%, порушення строків та якості збирання –
30-50% (Войтов І.М., Бобро М.А., Красиловець Ю.Г., інші, 2006р.).
Попереджають ці та інші втрати врожаю виконуючи основні технологічні моменти
вирощування ріпака з урахуванням зональних особливостей, які полягають у
використанні сівозміни, підготовці грунту, збалансованому мінеральному живленні
рослин, сівби в оптимальні строки кондиційним насіннєвим матеріалом районованих
сортів та гібридів, захисту посівів від шкідливих організмів, збиранні врожаю у стислі
строки та без втрат, очищенні й сушінні насіння. А далі більш детальніше.
Озимий ріпак найкраще висівати після озимого і ярого ячменю, озимої пшениці, а
ярий – після зернових, картоплі, кукурудзи. Повертають культуру на попереднє поле у
сівозміні не раніше як через 4-5 років.
Високоякісний передпосівний обробіток грунту повинен забезпечити появу
дружніх сходів, підвищити зимостійкість і стійкість рослин до бактеріозу коренів і
снігової плісняви.
Внесення оптимальних норм добрив забезпечує отримання високого врожаю
ріпакаів, а також підвищує їх стійкість і витривалість до хвороб і шкідників. Під озиму
культуру вносять повну норму фосфорних і калійних
добрив під час сівби або передпосівної культивації. Азотні добрива вносять за
три прийоми. Навесні перше підживлення азотом N60-100 проводять на
початку відновлення вегетації. При внесенні загальної норми більше N120
рекомендоване друге підживлення через 14-20 днів (N40-80), а третє (N30-40)
– в середині квітня сприятиме росту стручків і маси насіння. Лише після
зернових попередників перед сівбою вносять N25-30.
Для ярої культури під оранку вносять всю норму фосфорних і калійних
добрив. Більшу частину азотних добрив (1/2-2/3 загальної норми) вносять під
передпосівну культивацію. Рештою азоту рослини підживлюють у фази 5-6
листків – бутонізації.
Сівбу проводять в оптимальні строки відповідно до грунтово-
кліматичних зон, недотримання яких може призвести до незадовільної
перезимівлі та втрат врожаю. Ріпаки вимогливі до вологи. Хоча від появи
сходів до закриття грунту листками рослинам достатньо незначних опадів.
Найбільша потреба до вологи у рослин виникає під час інтенсивного росту
стебла й вегетативної маси та у фазі цвітіння. Нестача вологи в ці періоди
може призвести відповідно до завчасного цвітіння та опадання квіток.
Сіють кондиційним, з високою схожістю та обов`язково протруєним від
шкідників і хвороб насінням. Бажано використовувати районовані сорти та
гібриди вітчизняної селекції: сорти і гібриди іноземної селекції мають сильно
розвинуту надземну вегетативну масу, через що вони інтенсивніше уражуються
хворобами.
Створення оптимальної густоти 80-100 рослин на кв.м забезпечить
добрий біологічний розвиток озимої культури в осінній період, її перезимівлю
та продуктивність. Найкраще рослини перезимовують утворивши 6-10 листків
за висоти 10-15 см, винесенні точки росту над поверхнею грунту на 1 см та
діаметра кореневої шийки 0,6-1 см (Лихочвор В.В., 2004 р.).
Догляд за посівами полягає у обмеженні до економічно невідчутного
рівня шкідників, хвороб, бур`янів і покращенні аерації грунту через
агротехнічні, хімічні та біологічні методи захисту. В технології вирощування
ріпаків захист від шкідливих організмів дуже важливий. Всі роботи потрібно
виконувати комплексно і в повному обсязі. Нехтування одним із обробітків,
зокрема пестицидами, може призвести до різкого зменшення врожайності.
(Дивись систему).
Своєчасне у стислі строки збирання ріпаку, залежно від вологості
насіння роздільним способом або прямим комбайнуванням, а також
оперативна післязбиральна доробка збіжжя дасть можливість отримати
врожай без кількісних і якісних втрат.
Науковцями Національного аграрного університету розроблена система
заходів захисту культури від шкідників і хвороб, яка відповідає всім
технологічним вимогам і включає різноманітні аспекти агротехнічного,
біологічного й хімічного захисту озимого і ярого ріпаків. З цією системою
також можна ознайомитися у щорічному збірнику
«Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо
захисту рослин», який розробляється за участю науковців УААН, НАНУ та
спеціалістів Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики
України.
Тому сільгоспвиробники, які прагнуть досягти успіхів у вирощуванні
озимого і ярого ріпаків, повинні чітко дотримуватись технологічних
рекомендацій, за що одержать заслужену винагороду – гарний врожай насіння
культури, який і буде запорукою отримання сталих прибутків.
Детальніші консультації щодо захисту ріпаків та інших
сільськогосподарських культур можна отримати у спеціалістів державної
служби захисту рослин АР Крим, областей і районів.
Довгань С.В., кандидат сільськогосподарських наук,
начальник Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики
Козак Г.П., кандидат сільськогосподарських наук,головний спеціаліст
відділу прогнозування та фітосандіагностики Головдержзахисту
Графік 1
