ЛУЧНИЙ МЕТЕЛИК – крилате нашестя
Лучний метелик – один із найнебезпечніших і широко розповсюджених, зокрема в
центральних та південних областях Лісостепу та Степу,
шкідник сільськогосподарських культур. Висока плодючість,
багатоїдність, періодичність спалахів масового
розмноження і здатність до міграцій уможливлює нанесення
ним господарсько відчутних втрат врожаїв на значних
площах. Про це свідчать результати масового розмноження
шкідника у 1975, 1986, 1996рр., коли через пошкодження
лучний метелик
було втрачено велику кількість сільськогосподарської продукції.
Спеціалістів захисту рослин не може не турбувати надзвичайна фітосанітарна
ситуація, яка складається на території сусідньої Російської Федерації. Спалах масового
розмноження лучного метелика на азіатському континенті, що розпочався в 2006 році у
Китаї і Монголії, перемістився на Далекий Схід і Східний Сибір Російської Федерації в
2008, а вже у 2009 році масове розмноження фітофага охопило Центральний, Південний,
Приволзький та Уральський федеральні округи Російської Федерації (Фролов, ін. 2010).
З багаторічного аналізу тривалості спалахів масового розмноження лучного метелика
випливає, що цей спалах триватиме до 2013 року, з поступовим переміщенням на
європейський континент, зокрема на територію України. (Трибель, 2010). Постає
необхідність посилення уваги, щодо динаміки розвитку цього фітофага на території
нашої країни, що дасть змогу уникнути «неочікуваного» знищення посівів
сільськогосподарських культур гусеницями.
Наразі ми зупинимося на особливостях розвитку та поширення лучного метелика,
спробуємо надати об’єктивну оцінку фітосанітарної ситуації, пов’язаної з цим
шкідником.
Як відомо, лучний метелик (Margaritia (Pyrausta) sticticallis L) широкий поліфаг,
проте віддає перевагу лише 5-6 видам рослин, харчування якими забезпечує нормальний
репродуктивний потенціал. Він входить до переліку особливо небезпечних шкідлив их
організмів в країні, які здатні створити надзвичайну ситуацію. Його гусінь в період
спалаху розмноження пошкоджує майже всі сільськогосподарські культури, особливо
цукрові буряки, коноплі, однорічні і багаторічні трави, овочеві, соняшник. За
пошкодження 75% поверхні 10-13 листків буряків втрати врожаю можуть становити
62%. Злакові культури, як правило найменше придатні для харчування гусениць. Цій
лускокрилій комасі властивий швидкий перехід від фази депресії до стану високої
чисельності, масового розмноження та високої міграційної активності
Метелик з розмахом крил 18-26 мм, завдовжки — 10-12 мм, в сидячому положенні
крила складаються трикутником. Передні крила сірувато-коричневі з жовтими й темно-
бурими плямами, жовтуватою смужкою і бахромою вздовж зовнішнього краю; задні —
брудно-жовті, з темнішими хвилястими смужками і плямами, вузькою жовтою смужкою і
бахромою вздовж зовнішнього краю. Самці на відміну від самок, мають довше і тонше
черевце, на кінці якого при обережному надавлені розкривається бурувато-жовте “віяло”.
Лялечки світло-жовті, перед виплодженням метеликів — темно-сірі. Довжина 8-12,
ширина в грудній частині 1,5-2,7 мм. Черевце закінчується лопатоподібною пластинкою
з 8 щетинками на кінці. Зимує фітофаг у стадії гусениць останнього віку в коконах у
грунті. Найбільш сприятливими для зимівлі є стації з підвищеним рельєфом з легким і
сухим грунтом та зрідженою рослинністю. Кокони завдовжки 20-70, завширшки 3-4 мм
сплетені гусеницями з шовковистої павутини і розмішені вертикально у верхньому шарі
грунту. Верхній кінець їх легко заплетений павутиною і виходять на поверхню.
Біологічне значення коконів полягає в тому, що вони захищають гусениць від
зовнішніх несприятливих умов, а також забезпечують виліт метеликів із грунту через
відкритий верх кокона. Гусениці в коконі можуть витримувати морози до -30°С, але
весною під час перетворення у лялечок, можуть загинути навіть при незначних
приморозках.
Виліт метеликів відбувається за середньодобової температури понад 15°С і суми
ефективних температур (більше 10°С) близько 80°С, масовий літ за середньодобової
температури вище 17°С та СЕТ 150-200°С. За несприятливих умов (періодичне
похолодання, посуха) сума ефективних температур до початку масового льоту може
становити 350°С, тому в різні роки початок льоту метеликів і їх масовий літ відбувається
в різний час. Метелики вилітають нестатевозрілими, тому потребують додаткового
харчування.
Метелики активні у теплі ночі, в цей час відбувається їх перельоти, спарювання та
відкладання яєць. Після заходу сонця, як тільки повітря при землі почне охолоджуватися,
метелики злітають, шукаючи теплішого шару повітря, а оскільки нічне охолодження
піднімається весь час вгору, то й метелики підхоплюються повітряними течіями і летять
за вітром. Вдень метелики пасивні, перелітають тільки з рослини на рослину в пошуках
нектару. Основною характерною особливістю лучного метелика, є міграційна здатність
на великі відстані (300-900 км), крім цього метелики здійснюють і «кочівні» перельоти-в
межах окремих стацій, господарств і районів. Такі міграції діляться на активні і пасивні.
Активні пов'язані з пошуком квітучої рослинності для додаткового живлення або
сприятливих стацій для відкладання яєць. Пасивні ж відбуваються лише при сильних
поривах вітру, коли здіймаються з відкритих місць і переносяться на значні відстані. При
цьому основна маса метеликів концентрується в балках, лісопосадках, галявинах лісів,
посівах багаторічних трав.
За сприятливих умов (температура вище 20°С, наявність опадів, роси та квітучих
рослин) метелики, досягнувши
статевої зрілості, паруються. Через
4-7 днів після вильоту,
самиці відкладають яйця по 1-5,
інколи до 20, розміщуючи їх
черепицеподібно, на ділянки зі
зрідженою рослинністю (не більше
50% покриття), переважно на
нижній бік листків, стебла, сухі
рослинні рештки і грунт. Протягом
гусениця лучного метелика
7-15 днів одна самиця може відкласти від 20 до 600 яєць. Плодючість метеликів залежить
від кількості та якості корму, яким живились гусениці. За однакових умов більш
плодючими бувають метелики, гусениці яких живилися лободою і рослинами буряків.
Оптимальна температура для розвитку ембріонів - 28°С, а вологість повітря не менше
75%.
Залежно від температури повітря, через 2-7 днів з відкладених яєць
виплоджуються прозоро-зелені гусениці, які з часом темнішають. Незмінним у гусениць
всіх віків залишається блискучо чорний колір голови. Після першого линяння (другий
вік) гусениці мають брудно-зелене забарвлення і добре помітні темні щетинконосні
горбочки. На другому і третьому грудинних сегментах їх налічується по п’ять з кожного
боку, а на черевних — по шість. На першому грудному сегменті є три, а далі по всій
спині — дві жовті лінії, які чітко відділяють темну широку смужку. Гусениці дуже
рухливі, якщо до них доторкнутися, вони змієподібними рухами швидко відповзають.
У першому і другому віках гусениці ховаються з нижнього боку листків, згризаючи
паренхіму до кутикули, внаслідок чого на листках утворюються неправильної форми
віконця. Гусениці першого віку вологолюбиві, надалі по мірі росту ця особливість
втрачається. У ІІІ-V віках потреба гусениць у живленні збільшується і вони грубо
обгризають (скелетують) листки рослин, залишаючи в них лише жилки. За умов високої
температури і сухої погоди розвиток гусениць, а водночас і живлення їх значно
посилюється. При сильному пошкодженні рослини гинуть, при частковому -
зменшується врожайність культур. На цукрових буряках часткове пошкодження листків
значно зменшує вагу коренеплодів і відсоток цукристості. Дорослі гусениці інколи в
пошуках їжі та більш сприятливих мікрокліматичних умов масово переповзають з однієї
ділянки на іншу. Бувало, що потрапивши на колію залізниць, зупинялись поїзди,
оскільки колеса буксували в масі розчавленої гусені. Такі масові переходи відбувалися
іноді на кілька кілометрів і зазвичай у найбільшу спеку. Гусениці перших двох віків
доволі міцно тримаються на рослинах, в зв'язку з чим при прополюванні, частина їх
виноситься з бур'янами. Більш дорослі гусениці при струшуванні легко падають.
Найбільш небезпечні гусениці першої генерації, особливо в роки з ранньою і
посушливою весною. За таких умов сходи сільськогосподарських культур пригнічені,
при цьому у них відмічається мінімальна компенсаторна властивість, особливо до
пошкоджень прожерливих гусениць.
Закінчивши розвиток, гусениці заповзають у грунт, де у виготовленій ними
печерці сплітають кокони і через 2-11 діб, залежно від температури заляльковуються.
Стадія лялечки триває 10 до 31ºС і вологість 75%. Таким чином, весь розвиток від яйця
до вильоту метелика наступного покоління залежить від суми ефективних температур
(350-450ºС) і триває 30-45 днів. За вегетаційний період шкідник може давати 2-3
покоління.
Описанню біологічних особливостей лучного метелика в період масового розвитку
присвячено багато літератури, проте що стосується аналізу стану шкідника в період його
низької чисельності, відомості практично відсутні. Більш того, як це не звучить
парадоксально, але багаторічна історія вивчення цієї комахи, поки що не надала повної
ясності в розумінні причин масового розвитку шкідника, а саме механізму виходу
популяції із депресії і початку спалаху (Кнор, 1998). Існує декілька гіпотез щодо причин
цього явища, серед яких можна виділити наступні: вплив оптимальних екологічних
чинників, міграційна властивість метеликів, періодичність спалаху пов’язана з 11-річним
циклом сонячної активності.
Безумовно, вирішальним фактором масового розмноження цього шкідника є
плодючість метеликів, яка залежить від кліматичних умов, якості корму. Важливе
значення мають також міграції. Масовий відліт метеликів може ослабити будь-яку
популяцію (зменшити загрозу масового розмноження гусені), і навпаки, залітання
метеликів збільшує небезпеку масового розмноження гусениць в місцях, де раніше їх не
існувало. Вважається, що завдяки міграціям метелики уникають природних ворогів та
паразитів, адаптуватуються та переживають ряд критичних періодів життя. Це в свою
чергу ускладнює прогнозування розвитку та шкідливості фітофага.
На думку більшості ентомологів, інтенсивність лучного метелика збільшується
через 2-3 роки після максимуму сонячної активності. Спалах досягає максимуму в рік
мінімальної сонячної активності. Вчені прийшли до висновків, що зазвичай спалахи
приурочені до періоду «спокійного сонця», тобто до років з відносно низьким
показником сонячної активності.
У період вегетації 2010 р., як і передбачалось прогнозом, відмічалось формування
осередків підвищеної чисельності та шкідливості фітофага місцевої популяції в степових
областях, за винятком АР Крим, і деяких лісостепових та в осередках Чернігівської
області (Куликівський р-н) Полісся.
Навесні кокони з живими гусеницями лучного метелика виявляли в
Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській,
Херсонській, інших областях Степу, подекуди Лісостепу за чисельності 0,2-1, макс.
3 екз. на кв.м. Літ метеликів весняної генерації розпочався з середини травня і тривав за
сприятливих умов (наявність квітучої рослинності, тепла, помірно волога погода) до
кінця червня. Інтенсивність льоту метеликів визначалась від поодиноких до 10
(Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська обл.), в Одеській, Сумській,
Херсонській областях до 20 екз. на 10 кроків. Щільність гусениць переважно складала
0,5-2, осередково у Луганській, Херсонській, Чернігівській областях 5-10 екз. на кв.м.
Пошкоджено 4-10, макс 30% (Чернігівська обл.) рослин сої, багаторічних трав,
соняшнику. Вогнища надпорогової чисельності фітофага І покоління було локалізовано
на площі 8,4 тис. га.
Літ метеликів другої генерації (1-9 особин на 10 кроків) відмічено у Запорізькій,
Дніпропетровській, Одеській, Сумській, Харківській, Черкаській областях, 25 особин на
10 кроків у Луганській. Висока температура та понижена вологість повітря в ареалі
впродовж всього літа обумовила деградацію статевих органів і низьку плодючість самиць
метелика ІІ покоління. Гусениці за чисельності 0,2-2, макс. 10 (в неугіддях Херсонської
обл.), в осередках Луганської області на площах, розташованих поблизу водойм – до 20
екз. на кв.м, пошкодили 4-9% рослин в крайових смугах соняшнику, овочевих культур,
багаторічних трав, значних пошкоджень не відмічалось.
Літ метеликів третього покоління, інтенсивністю 3-12, макс. 28 екз. на 10 кроків
відмічався в Донецькій, Луганській, Харківській областях. Оскільки аномально високі
серпневі температури повітря (до +40ºС), низька відносна вологість (нижче 30%) та
відсутність опадів сприяли швидкому засиханню квітучої нектароносної рослинності, що
унеможливило повноцінну життєдіяльність метеликів, в більшості самиць відмічалась
деградація статевих функцій, що зумовлювало безплідність (120-160 яєць на самицю), а
також висихання 40-80% яйцекладок.
Виникнення осередків підвищеної чисельності фітофага в період глобального
спалаху його розмноження є свідченням реальної можливості появи підвищеної
чисельності метеликів перезимувалого покоління. Окрім того, результати осіннього
обстеження сільськогосподарських угідь на заселеність зимуючими коконами фітофага,
свідчать про розширення заселених площ з 3% у 2009 р. до 4% у 2010 р.
Таким чином, можна константувати, що в останні роки в результаті дії еколого-
економічних чинників (виведення з обробітку земель, порушення агротехніки та
глобальне потепління) в південних регіонах сформувались сталі вогнища підвищеної
чисельності шкідника. За умов достатньої зволоженості весняно-літнього періоду (ГТК
0,9-1,3), у 2011 р. у південних, південно-східних та центральних регіонах України,
ймовірність поштовху до масового розмноження лучного метелика дуже висока. Не
виключена загроза зальоту шкідника у східні області з Російської Федерації.
Зважаючи на вищезазначене, необхідно приділити увагу короткостроковому
прогнозу на основі даних постійного моніторингу місцевих популяцій метелика, який
здійснюється спеціалістами із захисту рослин через постійні обстеження посівів та місць
резервацій.
В осінній період для виявлення зимуючого запасу шкідника проводять грунтові
розкопки. На кожному полі до 100 га по двох діагоналях рівномірно відбирають 12
облікових ділянок розміром 50×50 см, на яких обережно знімають верхній шар грунту до
10 см і перебирають руками. Всі виявлені кокони з кожної ділянки окремо збирають в
банку для лабораторного аналізу. На підставі одержаних даних перераховують кількість
живих гусениць у середньому на 1 кв.м поля.
Навесні, як тільки підсохне грунт, в період масового залялькування перезимувалих
гусениць, до початку вильоту метеликів, для визначення ймовірної плодючості метеликів
проводять контрольні грунтові розкопки на полях, де восени виявляли кокони фітофага.
При цьому на кожному заселеному полі збирають кокони і визначають процент загибелі
гусениць у зимовий період.
Облік чисельності метеликів на посівах сільськогосподарських культур і інших
угіддях проводять методом підрахунку злітаючих метеликів при переході по полю. Для
цього на кожному обліковому полі в 5 містах по діагоналях роблять 10 кроків і
враховують усіх метеликів, які злітають. Обстеженню підлягають в першу чергу, поля
просапних (буряки, соняшник, кукурудза, овочеві культури, ін.) культур, багаторічних
трав, а також неугіддя з квітучою рослинністю. Якщо в межах господарств, де з’явилась
масова кількість метеликів з дозрілими яєчниками і потертими крилами, не було
виявлено вогнищ з порожніми коконами, то цих метеликів слід вважати залітними.
Обліковують кількість метеликів під час їх льоту не рідше одного разу в три дні. Слід
пам’ятати ще одну особливість, лучний метелик найчастіше заселяє посіви окремими
вогнищами або тільки яку-небудь частину поля і рідше – все поле, при цьому пильну
увагу слід приділити западинам, видолинкам, іншим затишним від вітру місцям. Це слід
враховувати при обстеженні посівів та прийняття рішень щодо захисних заходів.
Облік чисельності яєць і гусениць проводять один раз в у 2-3 дні. Слід пам’ятати,
що найчастіше метелики відкладають яйця на лободу білу. Для виявлення яйцекладок
проходять по діагоналі і виривають у 20 місцях по п’ять рослин, обслідуючи їх на
наявність яєць.
Наявність гусениць визначають на 100 рослин (по 5 рослин у 20 пробах),
насамперед у вогнищах, де були виявлені яйцекладки. При виявлені гусениць
визначають їх кількість на рослині і 1 кв.м. Гусениць, які виплодились на листках
буряків, соняшника, лободи білої та інших рослин з великими листками, можна виявити
за наявністю на них невеликих «віконець» неправильної форми. На дрібнолистих
культурах гусениць можна виявити за допомогою косіння ентомологічними сачком або
треба обережно вирвати кілька рослин і потрусити ними над аркушем паперу. При
цьому потривожені гусениці спускаються на павутині.
Система заходів захисту культур від лучного метелика передбачає регулювання
чисельності як місцевих, так і залітних популяцій. (табл.1).
Важливу роль у зниженні чисельності лучного метелика місцевих популяцій, за
наявності зимуючих коконів, відіграє система запобіжних заходів, серед яких основними
є агротехнічні – зяблева оранка, оптимальні строки сівби сільськогосподарських культур,
оскільки добре розвинуті рослини стійкіші проти пошкодження гусеницями. Утримання
посівів та межуючих з ними угідь чистими від бур’янів, оптимальна густота насаджень
сільськогосподарських культур зменшує ймовірність відкладання яєць самицями
метелика. Ефективним є розпушування міжрядь просапних культур в період відкладання
яєць метеликами, а також після відходу гусені на заляльковування – розпушування з
присипанням зони рядка.
На початку відкладання яєць лучним метеликом рекомендовано випуск
трихограми. Норму їх випуску в кожному конкретному випадку слід встановлювати
залежно від чисельності метеликів, їх плодючості та життєздатності трихограми.
Випускати трихограму слід в 2-3 прийоми з інтервалом 5-7 днів, оскільки період
відкладання яєць метеликами значно довший.
Культури на зелений корм і сіно з великою кількістю яйцекладок та гусениць
молодших віків, де застосування інсектицидів не допустиме, краще скосити на сінаж або
силос, а стерню відразу ж обробити інсектицидами.
Важливо підкреслити, що у лучного метелика відмічено широке коло природних
ворогів, зменшенню чисельності фітофага сприяє діяльність паразитів їздців та мух –
тахин, що розмножуються під час розвитку першої генерації, а також хижих жужелиць,
жуків сонечок, личинок золотоочок, багато метеликів знищують граки та інші птахи.
Під час спалахів масового розмноження найдієвішим і ефективним є використання
хімічного захисту рослин, який найдоцільніше проводити проти гусениць молодших
віків, оскільки розвиток їх в цей період відбувається значно швидше, ніж у старших і
чуттєвість до інсектицидів знижується (для кожного наступного віку майже вдвічі).
Науковцями розроблені економічні пороги шкідливості (ЕПШ) лучного метелика в
основних сільськогосподарських культурах: буряки цукрові, кормові, столові 4-5 екз. на
кв.м у фазі 2-10 справжніх листків та 15-20 екз. на кв.м у другій половині вегетації;
соняшник 8-10 екз. на кв.м у фазі 4-6 листків, 20 за формування корзинок, цвітіння;
овочеві культури 8-10 екз. на кв.м–перше покоління, 12-16 – друге покоління; багаторічні
трави (насінники, отава)-10 екз. на кв.м – перше покоління, 20 – друге покоління;
кукурудза -5-10 екз. на кв.м - сходи – 4-6 листків та 15-20-за викидання волоті. За умов
прохолодного достатньо вологого вегетаційного періоду ЕПШ у 1,2 рази вищі.
Хімічні засоби захисту рослин через високу токсичність дуже небезпечні й
використання їх вимагає дотримання правил техніки безпеки для збереження здоров’я
людей і навколишнього середовища. Звичайно, в умовах сьогодення, завдяки
достатньому наповненню ринку пестицидів, аграрії досить озброєні для захисту своїх
угідь. Необхідність хімічної обробки в кожному конкретному випадку визначається
спеціалістами захисту рослин інспекцій АР Крим, областей і районів. Вони на місцях
надають кваліфіковану пораду та допомогу при проведенні фітосанітарних обстежень,
визначенні шкідливих організмів, доцільності й строків проведення обробок та захисних
заходів.
Табл.1
Заходи боротьби з лучним метеликом
(Рекомендації Інституту захисту рослин НААНУ)
|
Сила льоту
метеликів (екз. на 10 кроків) |
Загроза від гусениць
|
Заходи
|
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
Поодинокий
(до 0,2) |
Відсутня |
Боротьба не проводиться |
|
|
Слабкий
(0,2–1) |
Нижче ЕПШ
|
Розпушування міжрядь просапних культур з присипанням зони рядка після відходу гусениць на заляльковування |
|
|
Середній
(1,1–10) |
Осередкова поява гусениць в чисельності вище ЕПШ* |
Розпушування міжрядь просапних культур в період відкладання яєць метеликами, а також після відходу гусені на заляльковування – розпушування з присипанням зони рядка. Осередкове застосування інсектицидів проти гусені ІІ-ІІІ віків
|
|
|
Сильний
(10–50) |
Осередкове та суцільне заселення гусеницями у високій чисельності |
Застосування усього комплексу агротехнічних заходів, що обмежують шкідливість і розмноження. Випуск трихограми, застосування біологічних і хімічних інсектицидів
|
|
|
Масовий
(>50) |
Масова поява гусені на культурах
|
Посилене спостереження за ходом розвитку шкідника. Застосування повного комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних та хімічних заходів, що обмежують розмноження шкідника. Суворе дотримання строків і норм витрати препаратів з урахуванням віку гусені. Рекомендується: на пшениці золон, к.е., 1,5-2 л/га; в насінниках багаторічних трав – актеллік, к.е., 1-1,5 л/га, діазинон, к.е., діазол, в.е., 1-
2 л/га, золон, к.е., 1,4-2,8 л/га (насінники люцерни) і 3 л/га (конюшини); на плантаціях цукрових буряків – альтекс, к.е., 0,1-
0,25 л/га, штефесин, к.е., 0,25-0,5 л/га, парашут, мк.с., 0,5-0,75 л/га, дурсбан, к.е., 1,5-2 л/га, золон, к.е., 3-3,5 л/га, сумітіон, к.е., 0,6-1 л/га (столові буряки); соняшника – штефесин, к.е., 0,25
л/га; тютюну - сумітіон, к.е., 1-1,4 л/га; хмелю Бі-58 новий, к.е., 1,5-6 л/га та інші (нижчі норми проти гусені І-ІІІ, вищі – IV-V віків) |
|
Гук Тетяна – головний спеціаліст відділу прогнозування
та фітосанітарної діагностики, Головдержзахист
Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на www.golovdergzahist.com.ua
