До уваги агрономів – шкідники й хвороби
загрожуватимуть незахищеним
сільськогосподарським рослинам
Захист сільськогосподарських рослин від шкідливих організмів став обов’язковим елементом технологій інтенсивного землеробства. Раціональне використання засобів захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів зменшує, подекуди на 15-30% і більше, втрати врожаю, підвищує його якість.
Заходи захисту рослин планують на підставі прогнозів поширення і економічного значення шкідливих комах, хвороб, бур’янів. Так, у поточному році в Україні передбачено захистити 31,6 млн. га посівів сільськогосподарських культур, з них біологічним методом 1,3 млн. га. Для цього сільгоспвиробники планують закупити хімічних засобів в межах 23-25 тис. тонн проти 22 тис. тонн, використаних ними минулого року для захисту 28,6 тис. га.
Основні принципи і технологічні процеси захисту рослин започатковані Програмою «Захист рослин 2008-2015рр.», розробленою Головною державною інспекцією захисту рослин та затвердженою Мінагрополітики України. Під час організації робіт, вибору строків і обсягів їх проведення виходять із прогнозів розвитку конкретних найшкідливіших видів. Вирішальне значення при цьому надається факторам середовища, що визначають умови життя, серед яких важливими є кормові ресурси й погодні умови, що впливають на фазову мінливість та темпи розвитку й загальний стан популяцій шкідливих організмів. За сприятливого сполучення цих факторів спостерігається інтенсивне розмноження шкідників і розвиток патогенів та висока їх живучість. Визначенням зазначеного якраз і займаються спеціалісти державних інспекцій захисту рослин, здійснюючи фітосанітарний моніторинг шкідливих організмів в агроценозах.
Беручи до уваги ці дослідження, фітосанітарну ситуацію минулорічної вегетації можна характеризувати як помірно напружену. Надзвичайний стан, пов’язаний зі спалахами масового розмноження шкідників і епіфітотіями хвороб, на великих площах не виникав. Однак, деякі з понад 400 ентомологічних і фітопатологічних об’єктів, за якими ведуть фітосанітарний нагляд спеціалісти нашої служби, спричинили не аби який клопіт сільгоспвиробникам, що мусили вкладати додаткові кошти для збереження врожаїв.
Передусім, це багатоїдні шкідливі комахи, накопичення яких у надпороговій кількості спостерігається у природі, за тривалого нераціонального використання землі (порушення сівозміни, спрощені технології підготовки ґрунту, висока забур’яненість, незбалансованість удобрення ґрунтів тощо), виведення з обороту значної частки земель та потепління клімату.
Більшість з цих фітофагів слабко піддаються регулюванню чисельності через існуючі часом недосконалі методи та засоби захисту посівів. Це підгризаючі совки, стебловий та лучний метелики, ґрунтові шкідники (личинки чорнишів і коваликів, травневих і червневих жуків). Всі вони цьогорічної вегетації повсюди розвиватимуться та поширюватимуться в посівах більшості сільськогосподарських культур, яким осередково наноситимуть значних пошкоджень в разі несвоєчасного або неякісного реагування господарників.
Підгризаючі совки (озима, оклична, іпсилон) розповсюджені в усіх зонах на просапних, овочевих та озимих культурах (зернових колосових і ріпаку). Збільшення чисельності цих шкідників відбувається у Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Сумській, Харківській, Хмельницькій областях, де мали місце осередки значних пошкоджень посівів та підвищилася щільність зимуючого запасу шкідника, загибель значної частки гусениць якого за їх доброго фізіологічного стану та теплої цьогорічної зими зимуючих гусениць малоймовірна.
Посівам кукурудзи, площі під якою в країні намічено збільшити до 2,3 млн.га, окрім совок, повсюди загрожуватиме стебловий (кукурудзяний) метелик, який шкодитиме просу, сорго, соняшнику, хмелю, суданці тощо. Від цього фітофага потерпатиме кукурудза, насамперед у Лісостепу (Вінницька, Київська, Полтавська, Харківська, Черкаська, ін. обл.), Степу (Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська обл.), подекуди Полісся (Івано-Франківська, Сумська, Чернігівська обл.).
У вищезазначених областях в останні роки спостерігається ріст популяції та підвищена шкідливість кукурудзяного метелика, зокрема у повторних посівах товстостеблових культур та за безполицевого обробітку ґрунту.
Лучний метелик, місцева популяція якого знаходиться в депресивному стані, а загальний ступінь загрози характеризується як слабкий (Кз =0,01), може створити істотну загрозу багаторічним травам та деяким просапним культурам (кукурудза, соняшник) в осередках Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, інших областей Степу та деяких Лісостепу (Харківська, Черкаська ін.), де йому слід приділяти особливої уваги.
Повсюди у посівах слід очікувати масового розвитку та шкідливості листогризучих совок насамперед капустяної, совки-гамма, С-чорне - у Лісостепу та Поліссі, бавовникової, помідорної (карадрини), городньої – у Степу. Цьому сприяють добра перезимівля численного запасу фітофагів, тепла помірно волога погода вегетації та квітуча рослинність, яку у період льоту метелики знаходять в необмеженій кількості на незораних полях.
Захистом посівів від вищезазначених комах (совок, метеликів), передбачається використання комплексу заходів, серед яких резонансного значення набуває біологічний, зокрема використання корисної комахи трихограми, яка може нароблятися 66 спеціальними державними та госпрозрахунковими біологічними лабораторіями, спроможними за потреби виробити цього біологічного агента на площу 4,7 млн. га. Цей напрямок діяльності започаткований у проекті державної «Програми біологізації землеробства на період до 2012 р.», якою передбачається заходи щодо виведення України на прогнозований середньоєвропейський рівень розвитку біологізації землеробства через щорічне виробництво 11-13 млн. гектаронорм ентомологічних і мікробіологічних засобів захисту рослин.
В степових та деяких лісостепових областях поширюватиметься сарана, зокрема із стадних видів італійський прус, передусім у АР Крим, з нестадних види кобилок (блакитнокрила, чорносмугаста, хрестовичка мала, ін.). У популяції саранових, за даними чисельності живого населення та зимуючого запасу, намітилась динаміка фази підйому чисельності в ареалі шкідників через вплив сухої жаркої погоди вегетації останніх двох років. Це передусім відбулося у степових та деяких лісостепових областях, насамперед в АР Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Одеській, Херсонській, інших. Необхідний систематичний контроль динаміки та регулювання чисельності вищезазначених шкідників і перелітної сарани місцевих популяцій та можливого зальоту із сусідніх східних країн, зокрема у наші південно-східні регіони.
Вирощуванню зерна в країні надають пріоритетного значення. Отже, збереження посівів і врожаю на величезних площах зернових культур значною мірою забезпечуватиме виконання поставлених завдань. Зерновими колосовими культурами зайнято понад 12 млн. гектарів, з них озимою та ярою пшеницями 7 млн. га.
Окрім вищевказаних багатоїдних, посіви зернових населятимуть специфічні шкідники, весь розвиток яких тісно пов’язаний саме з цими культурами. Найшкідливішим з поміж них є клоп шкідлива черепашка. Зростання чисельності та шкідливості його відбувається насамперед у Степу, зокрема в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та АР Крим. Зростає кількість клопа і в прилеглих до центральної частини Степу Вінницькій, Київській, Полтавській, Черкаській областях, де розмноженню фітофага сприяли кліматичні умови останніх років, зокрема жарка погода у весняно-літній період, через що шкідлива діяльність його в цих регіонах набуває загрозливого характеру.
Пошкодженість зерна клопами в більшості цих областей коливалась минулого року в межах від 3-5 до 5-10, місцями в партіях з незахищених посівів 20-30%, що призвело до зниження якості зерна та втрат кондиції сильної і цінної пшениць, яке уможливлюється вже за 2-3% пошкодженого зерна.
Своєчасне регулювання чисельності клопа через обприскування інсектицидами забезпечує збереження кількісного складу та якості зерна. При цьому ефективно знешкоджуються й супутні шкідливі комахи, зокрема хлібні жуки, жужелиця, злакові попелиці, пшеничний трипс, інші, розмноження яких може бути масовим в осередках більшості зерносійних областей Степу, Лісостепу, подекуди Полісся.
Поряд з цим за умов вегетації останніх років, передусім через порушення сівозміни та поверхневий обробіток ґрунтів, сівбу насінням нестійких сортів та не протруєння його тощо, спостерігається інтенсивне ураження зернових колосових культур різноманітними шкодочинними хворобами. Найпоширеніші з них борошниста роса, септоріоз, кореневі гнилі, іржасті, а також сажкові, фузаріоз, альтернаріоз, інші хвороби колоса. Ці хвороби ймовірно матимуть місце повсюди в посівах цьогорічної вегетації за умов теплої вологої погоди, сприятливої для розвитку більшості їх.
Спеціалісти та сільгоспвиробники для забезпечення здорового стану посівів мають зважати на той факт, що запаси інфекції більшості із згаданих хвороб знаходяться в грунті, рослинних рештках і насінні. Звідси випливають відповідні, передусім імуногенетичні, агротехнічні та організаційно-господарські, а надалі хімічні (протруєння насіння, обприскування посівів) заходи, передбачувані відповідними технозахисними системами.
Під час відновлення весняної вегетації-кущіння озимих зернових культур обов’язковим оздоровчим заходом є боронування посівів впоперек рядків та прикореневе підживлення азотним й іншими мінеральними добривами, що поточної ранньої весни має бути вже зробленим.
Внесення азотних добрив (регенеративне підживлення) на другому й третьому етапах органогенезу підвищує густоту стеблостою і збільшує кількість члеників колосового стержня. При цьому бажано внести 30% (N 30-60) від повної норми азоту. Добре розкущені посіви після кращих попередників о цій порі підживлювати недоцільно. Друге підживлення 50%, або N 50-90 від повної норми проводять на початку виходу рослин у трубку для кращого росту бокових стебел. Воно важливе для продуктивності колоса, тобто врожайності озимої пшениці (продуктивне підживлення). Третє підживлення – від фази колосіння до наливу зерна впливає на урожайність і якість, N 30-60 (якісне). Норму другого і третього внесення азоту встановлюють за результатами листкової (тканинної) діагностики. Щоб не втратити азот, не рекомендують вносити добрива на сухий грунт за високої температури (вище 20°C), зокрема на розріджених слабко розкущених посівах. Калійно-фосфорні добрива вносяться восени.
Слід мати на увазі, що внесення добрив зокрема під озиму пшеницю після хороших попередників за відповідних погодних умов може викликати істотне збільшення ураження листя рослин культури комплексом хвороб, від чого за відсутності оздоровчих заходів уможливлюються втрати врожаю (Ю. Красиловець, Інститут рослинництва ім. Юр’єва УААН).
Максимальна віддача мінеральних добрив можлива за використання їх в єдиному технологічному циклі з засобами захисту рослин, зокрема ліквідацією бур’янів, за сильного засмічення якими врожайність озимої пшениці зменшується на 25-30%, бо бур’яни-конкуренти культурних рослин у боротьбі за поживні речовини, воду, світло. Це безпосередні паразити, що пожирають наш врожай. Боротьбу з ними в посівах зернових культур слід починати у фазі повного кущіння (І І- І І І етапи), коли бур’яни чутливіші до гербіцидів.
Забезпечення високих рівнів продуктивності посівів озимої пшениці та якості зерна передбачає також внесення ретардантів, фунгіцидів, інсектицидів з урахування економічних порогів шкідливості комах і патогенів. За наявності цих порогів використання хімічних засобів захисту рослин відповідно до зональних технологічних систем вирощування обов’язкове й рентабельне, коли намічається одержати зерна 40-50 ц/га і вище. Біологічний потенціал високоврожайних сортів реалізується, а зерновиробництво стане високоприбутковим тільки за умов якісного виконання всіх передбачених технологічних агрозаходів.
Найнебезпечнішими фітофагами плантацій цукрових буряків вважаються довгоносики, зокрема звичайний буряковий, поширений у центральних і прилеглих до них південних та південно-східних бурякосійних областях, де щорічно відмічається підвищена його чисельність і шкідливість.
За умов прохолодної погоди у квітні поточного року ймовірний розтягнутий вихід і розселення зимуючих жуків на сходах („вилочка” - перша пара листків) цукрових буряків – найуразливішій фазі розвитку культури. В разі різкого весняного потепління можливе масове інтенсивне заселення посівів, яке найзагрозливішим може бути у Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській, Чернігівській областях, де має місце значний запас цього фітофага.
Окрім вищезазначеного, плантації вегетуючих цукрових буряків заселятимуть бурякові сірий та чорний довгоносики, блішки, щитоноски, крихітка, листкова та коренева попелиці, мінуючі мухи, міль, нематода, розвиток яких завдаватиме шкоди рослинам, передусім за масового їх розмноження.
Цукрові буряки в останні роки дуже потерпають від різноманітних хвороб, найпоширенішою з яких є церкоспороз, або плямистість листя, яка набуває масового розвитку в Лісостепу й Поліссі, зокрема у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій, інших областях. Інтенсивніше розвиватиметься церкоспороз за відносної вологості повітря на рівні гички 70% і вище та температури понад 15ºС. В разі наявності цих умов протягом 2-4 днів хвороба поширюватиметься масово. А чергування жаркої посушливої погоди, що призводить до стресу та знижує стійкість рослин до хвороби і прискорює засихання листків, та дощової з туманами й росами сприяє епіфітотійному розвитку церкоспорозу, що в багатьох регіонах спостерігалося минулорічної вегетації.
Поряд з цим, осередково цукрові буряки хворітимуть на коренеїд та кореневі гнилі, борошнисту росу та альтернаріоз, підсилюється поширення фомозу, хвороб голодування, яке пов’язане передусім з недостатнім і незбалансованим підживленням плантацій.
Захворюваність рослин цієї культури, як і інших, спричиняється насамперед через дію абіотичних факторів. Умови вирощування є першочерговим показником щодо стійкості рослин навіть досить несприйнятливих сортів. Переважна більшість збудників хвороб зберігається в грунті, на рослинних рештках, насінні, тому механізму агротехнічних прийомів знешкодження збудників хвороб та підвищення стійкості рослин надається особливого значення. Сучасні технологічні програми вирощування цукрових буряків передбачають обов’язкове використання захисних заходів (від токсикації насіння та сходів до оздоровлення та захисту плантацій від хвороб і шкідників протягом вегетації), розроблених науковцями Інституту цукрових буряків УААН.
Соняшник, посіви якого всупереч усякому здоровому глузду щорічно збільшуються, через перенасичення сівозміни цією культурою, спрощення технології вирощування та підготовки ґрунту, передусім за теплої вологої погоди влітку, хворітиме на білу й сіру гнилі, несправжню борошнисту росу, фомопсис, фомоз та інші хвороби, зокрема в Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Черкаській інших областях Лісостепу та Степу.
З вищезазначених причин збільшується в посівах соняшника чисельність комах-фітофагів, передусім ґрунтових (дротяники і несправжні дротяники), підгризаючих (озима, дика, іпсилон) і листогризучих (гамма, бавовникова, інші) совок, геліхризової попелиці, польових клопів, трипсів, осередково лучного та стеблового метеликів. З’являються специфічні шкідники, зокрема соняшникові шипоноска, вусач, міль (вогнівка), кількість яких у вогнищах АР Крим, Донецької, Київської, Луганської, Миколаївської, Херсонської інших областей Степу стає загрозливою.
Звичайно технологією вирощування соняшника передбачається проведення комплексу заходів з використанням хімічних засобів захисту рослин. Однак найголовніше при цьому дотримання системи сівозмін, що передбачається 8-10-річна ротація цієї культури, за якої добре очищуються та оздоровлюються, а надалі посіви соняшника не потребують додаткових затрат на їх захист.
Посіви озимого та ярого ріпаків, площі яких збільшуються до 1,6 млн. га, заселяються хрестоцвітими блішками, ріпаковими квіткоїдом, пильщиком (трачем), насіннєвим та стебловими прихованохоботниками, капустяною стручковою галицею, біланами, совками, листкоїдами, попелицями, клопами, які пошкоджуватимуть вегетативні та генеративні органи рослин культури в усіх ріпакосійних областях, передусім Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Сумській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській інших, де має місце підвищена їх чисельність
Повсюди, найбільше у Лісостепу й Поліссі, в ріпаках розвиватимуться хвороби. В озимому ріпаку зазначених зон навесні на початку вегетації виявлені пероноспороз, альтернаріоз, снігова плісень, бактеріоз коренів, які уразили 4-20% рослин на 50-100% площ культури. Надалі ріпаки осередково хворітимуть на фомоз, білу й сіру гнилі, циліндроспоріоз, вертицильозне в’янення, слизистий бактеріоз, плямистості за інтенсивності залежно від агрокліматичних умов вегетації. Розвиток хвороб підсилюватиметься за недотримання технології вирощування культури та чергування жаркої погоди з частими опадами. Використання хімічних засобів захисту буде ефективним за цілеспрямованого використання їх в разі показників наявності шкідників і хвороб понад економічні пороги шкідливості.
Плантації картоплі, повсюди розміщеної переважно в приватному секторі, потерпатимуть насамперед від колорадського жука та фітофторозу, а бульби хворітимуть на паршу, гнилі, фомоз, фітофтороз. Використання неякісного, виродженого насіннєвого матеріалу, несвоєчасні сортозаміна та захисні заходи за сприятливих для розвитку хвороб умов збільшуватимуть загрозу їх поширення, а несвоєчасне знешкодження колорадського жука - втрати врожаю.
Заходи захисту картоплі від шкідників і хвороб розроблені науковцями Інституту картоплярства УААН. Цими заходами хімічний захист картоплі проти колорадського жука, який комфортно відчуває себе на присадибних ділянках монокультури, передбачено за масового з’явлення личинок першого-другого віків, їх чисельності 10-20 екз. на кожному з 8-10% кущів картоплі. Оздоровлення картоплі від фітофторозу, який також став постійним супутником цієї культури, рекомендують у фазі бутонізації-цвітіння через профілактичні обробки фунгіцидами системно-контактної дії, а надалі лише контактної.
Дуже делікатного відношення під час хімічних заходів захисту потребують овочеві (капуста, цибуля, томати, огірки, баклажани) та баштанні (кавуни, дині,інш.) культури, які заселяються комплексом шкідників-фітофагів і патогенів, що пошкоджують всі органи цих культур в усіх регіонах, насамперед у приватному секторі господарювання. Використання в їжу багатьох овочевих культур подекуди в сирому вигляді, передбачає суворе дотримання встановлених строків від останньої обробки хімічними засобами захисту рослин до збору врожаю.
Високий зимуючий запас численних шкідників та збудників хвороб плодових культур свідчить, що в садах будуть масово поширені садові довгоносики (яблуневий квіткоїд, сірий бруньковий, букарка, казарка), розанова та інші листокрутки, яблунева горностаєва та мінуючі молі несправжньощитівки, яблуневі плодожерка та пильщик, вишнева муха. А в занедбаних садах, окрім зазначених, матимуть місце білан жилкуватий, кільчастий і непарний шовкопряди.
До цього слід додати шкідливу дію різноманітних хвороб (парша, борошниста роса, плодова гниль, кокомікоз вишні й черешні, полістигмоз, кучерявість листків персика, інших), які за сприятливих для їх розвитку умов вегетації істотно стримуватимуть природний розвиток плодових культур, пригнічуватимуть та перешкоджатимуть утворенню повноцінного високотоварного врожаю яблук, груш слив, вишні, черешні тощо.
Всі ці шкідники й хвороби в разі несвоєчасного проведення захисних обприскувань можуть звести нанівець зусилля господарників щодо одержання врожаю товарної продукції плодових культур. Щоб цього не сталося, науковцями Інституту садівництва УААН розроблена система комплексного захисту плодових насаджень, якою передбачено 6-7-разове обприскування зерняткових і кісточкових промислових садів сумішами інсектоакарицидів з фунгіцидами, які забезпечують захист та оздоровлення плодових культур.
Виведення значних площ із обороту, споживацьке, часто хижацьке відношення до землі створює прецедент масового розмноження не тільки комах-фітофагів та фітопатогенів, а й деяких видів ссавців, зокрема мишоподібних гризунів. З них найпоширеніші полівки – сіра та гуртова і миші – польова та хатня.
Ці гризуни розмножуються і завдають шкоди протягом року, заселяючи посіви культурних рослин, насамперед багаторічних трав. Постійними резерваціями їх є пасовища, лісосмуги, узбіччя полів, доріг, неорні земелі, де вони живляться бур’янами і звідки мігрують у посіви.
Вирішальними чинниками масових розмножень гризунів є багата кормова база, яка створюється не стільки високим урожаєм, скільки втратами його та забур’яненням занедбаних незораних полів, і сприятливі кліматичні умови.
Минулорічної зими повсюди через затоплення талими водами, 20-50, осередково у Волинській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській областях 70-97% колоній загинула значна кількість полівок. Однак, протягом вегетації популяція гризунів поповниться і повсюдно буде істотно загрожувати посівам зернових, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих, інших культур. Тому моніторинг розвитку, поведінки, шкідливості гризунів та профілактичні заходи: знищення бур’янів, своєчасне і без втрат збирання врожаю, рання глибока оранка, знищення гризунів у місцях резервацій є важливими складовими регулювання чисельності їх. За надпорогової кількості (3-5 колоній на га) слід удаватися до використання отруєних принад роденфосу, бродисану, бактороденциду тощо.
Наведеним матеріалом з прогнозу розвитку й поширення численних шкідливих комах і хвороб не переслідується ціль налякати сільгоспвиробників різноманітністю природних ворогів основних сільськогосподарських культур, а застерегти їх та уможливити максимальне збереження передбачуваних врожаїв через регулювання чисельності шкідливих організмів до господарсько невідчутних рівнів.
Досягти цього можна шляхом жорсткого контролю за використанням усіх технологічних прийомів вирощування культур, включаючи фітосанітарний моніторинг, вибір ефективних засобів захисту, норм їх внесення на кожному полі, результативність проведеної роботи. До послуг сільгоспвиробникам спеціалісти Головної державної інспекції захисту рослин Міагрополітики України разом з науковцями інститутів і дослідних установ УААН, НАНУ, НАУ щорічно розробляють збірник „Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин”. В цьому збірнику приведені компоненти систем захисту понад 20 основних сільськогосподарських культур, вирощуваних у країні, з переліком дозволених до використання хімічних засобів захисту рослин. Аналогічні прогнози в усіх областях розробляються і надаються господарствам з урахуванням зональних особливостей агрокліматичних умов та найпоширеніших шкідливих організмів.
В країні діє ринок пестицидів, який за асортиментом та обсягами може повною мірою задовільнити виробників рослинницької продукції. Фірми - постачальники пропонують свою продукцію, супроводжуючи її відповідними схемами поетапного використання пестицидів, які вони прагнуть реалізувати.
Звичайно, не кожний агроном володіє знаннями з захисту рослин. Об’єктивно в цих питаннях можуть допомогти розібратися насамперед спеціалісти державної служби захисту рослин на обласному й районному рівнях. Вони озброєні спеціальними знаннями, літературою, матеріально-технічним обладнанням тощо для визначення шкідливих об’єктів та наданими Державою за Законом України „Про захист рослин” правами у сфері захисту рослин.
Отже, консультації з питань захисту посівів та відповідні рекомендації до часу можна одержати у спеціалістів державних інспекцій захисту рослин, які знаходяться в обласних і районних центрах країни. Ними також надаються інформаційні повідомлення щодо розвитку та загрози найшкідливіших організмів у конкретному регіоні з відповідними рекомендаціями щодо захисту посівів. В разі необхідності кваліфіковані спеціалісти захисту рослин проведуть обстеження посівів, облік шкідників, хвороб і бур’янів, визначать потребу в захисті культур. А своєчасно проведені захисні заходи відведуть загрозу пошкодження, захворювання посівів сільськогосподарських рослин і забезпечать бажаний успіх.
Довгань С.В.
Сядриста О.Б.
Головдержзахист
Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на www.golovdergzahist.com.ua
