Стаття від  17.09.2009

 

 

 

ХВОРОБИ ПЛОДІВ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ

 

 

      Під час зберігання плоди кісточкових та зерняткових культур уражують

   два типи хвороб: інфекційні (паразитарні)

    та фізіологічні (непаразитарні).

   Перші проявляються здебільшого через

   діяльність різних грибів, другі - за

   порушення життєвих функцій плодів,

   викликаних неправильним

   вирощуванням та поганими умовами

   зберігання. Розглянемо найпоширеніші

   хвороби плодів, що виникають в період їх

   зберігання.

          Інфекційні хвороби. Плодова гниль

   яблук (моніліоз) – розвивається

   за механічного пошкодження шкірочки плода як на дереві, так і під час

   зберігання. Спричинити її виникнення може пошкодження плоду казаркою,

   плодожеркою, а також за тріщин від ураження паршею, від градобоїн.

   Під час зберігання на плоді утворюється коричнева плямя, що збільшується

   і може охопити увесь плід, м’якуш разм’якшується. За високої вологості

   на плоді з’являються характерні жовто-сірі подушечки. Внаслідок низьких

   температур під час зберігання плід твердіє, чорніє, стає блискучим.

          Чорна, або чорноракова, гниль. Під час збирання та зберігання на

   плодах можна виявити бурі дещо впалі плями, що збільшуються. На них

   утворюються чорні бугорки (плодові тіла гриба). Плід чорніє і

   перетворюється на мумію. Уражені плоди мають гіркий смак.

          Парша (амбарна). Розповсюдженню парші сприяє затяжна дощова

   і холодна весна. Плоди уражуються ще під час росту. При зберіганні на

   плодах проявляються невеличкі чіткоокреслені плями чорного кольору,

   які поступово збільшуються. На них утворюються тріщини, через які в

   м’якуш проникають збудники інших захворювань.

           Гірка глеоспоріозна гниль - грибкове захворювання, що

   пошкоджує плоди перед збиранням і під час зберігання. На них

   з’являються вдавлені чітко окреслені коричневі плями. Під час зберігання

   плями починають швидко збільшуватися, м’якуш набуває гіркого смаку.

   На уражених ділянках утворюються білі, сіро-бурі або рожеві подушечки,

   що розміщуються концентричними кругами. Розвитку хвороби сприяють

   підвищені температура і вологість під час зберігання.

          Сиза плісневидна гниль, пеніцильоз. Причиною виникнення хвороби

   є механічні пошкодження під час збирання і транспортування плодів. На

   плодах утворюються водянисті плями, які вдавлюються і набувають

   складчастості. При натиску на уражене місце шкірка лопається,

   виділяються краплини вологи. Пляма вкривається білими, пізніше

   зеленувато-сизими подушечками (спороношення грибу). Загнивший

   м’якуш має прокислий смак. Причиною розвитку хвороби є здебільшого

   підвищенна температура у сховищі.

          Фізіологічні, або (непаразитарні) хвороби. Скловидність, або налив

   зустрічається тільки у яблук і викликається нерівномірним випаданням

   опадів у період дозрівання плодів. Більше проявляється за теплої

   сонячної осіні, коли плоди перезрівають. Також може бути через брак

   кальцію. Ділянки м’якуша стають прозорими (скловидними), твердими.

   Побуріння м’якуша і пухлість плодів розвивається у яблук, знятих з

   молодих дерев, в роки слабкого врожаю або після сильного підрізування.

   В першу чергу страждають пізно зняті плоди. Шкірка розтріскується, м’якуш

   стає рихлим, борошнистим. Розвитку захворювання сприяє надлишок

   азотистих добрив, надмірний полив перед збиранням врожаю, низька

   температура повітря і підвищена концентрація вуглекислого газу у

   сховищі. У сливи, вишні, черешні побуріння м’якуша так само може бути

   за низьких температур під час зберігання. 

          Зав’ядання плодів. Уражуються плоди з тонкою шкіркою і

   слабким восковим нальотом. Шкірка зморщується, м’якуш втрачає

   щільність. Сильніше в’януть плоди дрібні, а також зарано зняті.

   Захворювання обумовлене низькою відносною вологістю повітря у

   сховищі.

          Загар (побуріння шкірочки) - найбільш поширене захворювання

   яблук і груш під час зберігання. Проявляється через 2-4 місяці зберігання,

   особливо в роки із сухою спекотною погодою в кінці сезону вегетації.

   Частіше шкірочка буріє в області чашечки, а за сильного розвитку

   зачіпаються й підшкірні шари м’якуша. Хвороба прогресує через раннє

   збирання врожаю, підвищену вологість, погану вентиляцію приміщення та

   високі норми азотних добрив, особливо за нестачі фосфору і калію,

   пізні поливи, загущення крон. Побуріння може бути причиною зберігання

   холодостійких сортів в умовах високих температур.

          Побуріння серцевини розвивається навколо насіннєвих камер, а

   потім поширюється на м’якуш плоду. Частіше хворіють недозрілі плоди.

   Прояву хвороби сприяє надлишок азоту в грунті, надмірний полив перед

   збиранням, запізнє збирання врожаю. Також побурінню можуть сприяти

   занизькі температури та надлишок у приміщенні вуглекислого газу.

          Гірка ямчатість (підшкірна плямистість) проявляється на ще

   незібраних з дерев плодах, виникає, насамперед, через нестачу кальція.

   Характеризується появою на плордах зеленуватих вдавлених плям.

   Під час зберігання плями буріють, м’якуш у місці западин стає коричневим,

   гірким на смак. Розвитку хвороби сприяє надмірна обрізка дерев,

   передчасне або дуже запізнє збирання врожаю. Хвороба інтенсивно

   проявляється в роки з підвищеною вологістю у весняно-літній період.

   Високі температури і низька відносна вологість повітря у сховищі також

   провокують прояв хвороби.

          Як бачимо, всі вищеперелічені хвороби проявляються внаслідок

   неправильного догляду за деревами протягом усього періоду вегетації,

   а саме: внесення незбалансованих норм добрив; несвоєчасні хімічні

   обробки; зсув термінів збирання врожаю; а також недотримання умов

   зберігання (порушення температурного режиму, оптимальної вологості

   повітря, складу газового середовища).

          Наведемо основні прийоми, які допоможуть забезпечити отримання

   здорової продукції.

          По-перше. Вирощування стійких до хвороб сортів та своєчасний

   захист насаджень проти хвороб та шкідників. Розвиток парші попереджує

   застосування фунгіцидів: Хорус, в.г., 0,25 кг/га, Чемпіон, з.п., 1,5-2 кг/га,

   Дитан М-45, з.п., 2-3 кг/га, Стробі, в.г., 0,2 кг/га, інші, дозволені до

   використання препарати. Проти плодової гнилі, чорного раку

   застосовують такі ж фунгіцидні препарати, як проти парші.

          По-друге. Внесення збалансованих норм добрив. Задерніння грунту

   в саду сприяє поліпшенню харчових якостей плодів, збільшує термін

   зберігання. Достатня кількість у грунті калію і фосфору сприяє

   накопиченню в плодах цукрів і ароматичних речовин, покращує їх лежкість.

   Через надлишок азоту і поливу зменшується щільність плодів, погіршується

   їх забарвлення, транспортабельність, стійкість до механічних пошкоджень.

          По-третє. Систематичний збір та знищення уражених листків, плодів

   влітку і муміфікованних на деревах плодів взимку, видалення хворих гілок.

          Плоди слід знімати в суху погоду. Для тривалого зберігання придатні

   тільки пізньо-осінні та зимові сорти. При виборі сорту для зберігання слід

   враховувати його лежкість. На лежкість дуже впливає час знімання.

    Плоди яблук і груш, призначених для тривалого зберігання, знімають

    тоді, коли у них шкірочка стає світлішою, а на освітленій стороні вже є

    характерне для сорту покривне забарвлення. Інша ознака: серед падалиці

    з’являються здорові плоди. Плоди кісточкових культир збирають у період,

   коли вони набули типового для сорту забарвлення і розмір, але

   залишаються ще твердими. Плоди знімають разом з плодоніжкою. Краще

   користуватись бавовняними рукавичками, оскільки вони дозволяють

   зберегти восковий наліт, що захищає плоди від випаровування та

   пошкоджень мікроорганізмами. Плоди, що відправляються на зберігання

   повинні бути сухими, чистими, здоровими, без подряпин.

           Способи зберігання плодів. Плоди зберігають в кошиках, картонних

   коробках, дерев’яних ящиках, які попередньо дезинфікують. Під час

   зберігання плоди періодично переглядають. При виявленні

   загнивання одного плоду, плоди, що лежать поруч, потрібно видалити,

   для уникнення подальшого розповсюдження хвороби. Для запобігання

   поширення хвороб плоди (особливо сорти з тонкою шкіркою) загортають в

   спеціальний фруктовий, пергаментний або промаслений папір. Під час

   зберігання ящики накривають матеріалом, не поглинаючим вологу, без

   стороннього запаху, пропускаючим повітря.

          Зерняткові культури укладають в один-чотири шари, не більше,

   щоб не чинити тиск на нижні шари. Яблука зберігаються краще, якщо

   одразу після знімання їх охолодити до температури зберігання 0+4оС

   і помістити на постійне місце у сховище. Низькі температури стримують

   перезрівання плодів, а також проростання спор грибів. Шари яблук в

   ящиках перекладають чистою деревинною тирсою або дрібною стружкою

   м’яких порід дерев з вологісті 15-20%. Зберігати яблука загорненими в

   газетний папір не варто, тому що при загортанні неминуче пошкоджується

   захисний шар. А для попередження травмування плодів груші навпаки, дно

   і стінки ящиків викладають кількома шарами газетного паперу. Плоди також

   потрібно загорнути в газетний папір та простелити його між шарами фруктів.

   Кожний шар груш перекладають здоровим листям дуба, клена, осики,

   стружкою. Яблука і груші слід зберігати окремо від картоплі і овочів.

   Зберігаючись разом, вони набувають неприємного присмаку і запаху.

   Плоди персика, абрикоса зберігають в ящиках, що мають лунки для

   кожного плоду, або загортають у папір. Сливу, обережно, щоб не стерти

   восковий наліт, укладають в один ряд в ящики, дно яких вистеляють

   папером. Вишню й черешню краще зберегати у кошиках.

          Для успішного зберігання плодів у сховищах необхідно підтримувати

   правильне співвідношення таких факторів, як температура, відносна

   вологість та склад газового середовища. Верхня межа температури

   зберігання не повинна перевищувати +5оC. За більш вищої температури

   в плодах активізуються ростові процеси, обмін речовин, спостерігається

   перезрівання плодів. Однак, необхідно пам’ятати, що й переохолодження

   викликає у плодів фізіологічні порушення.

          Нормальне збереження врожаю неможливе без оптимального рівня

   вологості. Найоптимальнішою для зберігання плодів є відносна вологість

   повітря 90-95%. Під час випаровування води в таких умовах плоди майже

   не втрачають ваги. Серйозну небезпеку в умовах високої вологості і

   одночасно низьких температур представляє таке явище, як «потіння»

   продукції. Зволоження поверхні плодів створює сприятливе середовище

   для розвитку хвороботворної мікрофлори.

          В залежності від сорту, яблука за температури від -2 до +3оС і

   відносної вологості повітря в сховищі 85-95% можна зберігати від п’яти

   до восьми місяців. При зберіганні зимових сортів яблук рекомендується

   підтримувати температурний режим у приміщенні в межах +1 +2оС, а

   оптимальна для цих сортів температура від –1 до 0оС за відносної вологості

   86-90%. Cорти, схильні до в’янення, зберігають за вологості 90-95%.

   Груші за температури від -1 до +2оС і відносної вологості повітря 85-95%

   можна зберігати до шести місяців. Оптимальні умови для зберігання

   (до двох місяців) слив є температура від 0 до +1оС і відносна вологість

   повітря 95%. Вишню і черешню протягом двох тижнів зберігають при

   температурі від -0,5 до 0оС і відносній вологості повітря 90-95%.

   Персики та абрикоси протягом півтора місяця добре зберігуться в

   приміщенні з температурою -0,5-0оС і відносною вологістю повітря 90-95%. 

          Склад газового середовища в сховищі також впливає на результати

   зберігання врожаю. За даними Інституту садівництва УААН оптимальний

   вміст вуглекислого газу в повітрі повинен бути в межах 3-5%. Деякі сорти

   добре витримують підвищення СО2 до 8-10%, однак, більшість можна

   зберігати при 0-1%. Збільшити термін зберігання можна шляхом вкладання

   плодів в поліетиленові пакети. Внаслідок дихання фруктів кількість кисню

   зменшується, а вміст вуглекислоти збільшується до оптимального, внаслідок

   чого виникає сприятливе, для подальшого зберігання, газове середовище.

   Таким чином продовжити зберігання яблук і груш можна ще на півтора два

   місяці, слив - до трьох місяців. Використовуючи високі концентрації

   вуглекислого газу (від 10 до 50%) навіть при температурі до +7оС

   черешню і вишню можно зберегти протягом місяця, вибираючи сорти

   з темним забарвленням і щільним м’якушем.

          На сторінках журналу ми намагалися кому нагадати, а декого, хто

   дочекався врожаю солодкої садової продукції на своїй присадибній

   ділянці, інформувати про те, що зберегти її протягом певного періоду

   так само складно, як і виростити. Отже знання хвороб, що виникають у

   плодовій продукції в місцях зберігання, та забезпечення умов правильного

   їх утримання вкрай необхідні садоводам для отримання позитивного

   кінцевого результату.

 

    Сидоренко Т. 

    провідний спеціаліст Головдержзахисту 

 

 

 

Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на www.golovdergzahist.com.ua

Головна державна інспекція захисту рослин © 2007–2010
сайт создан компанией изготовление сайта