Неінфекційні хвороби плодових дерев
Плодовим насадженням значних збитків завдають велика чисельність хвороб, збудниками яких є
грибки, віруси, різні види бактерій. Це так звані інфекційні хвороби. Їх біологія досить добре
вивчена, тому система захисту насаджень проти цих хвороб на сьогодні є добре відпрацьованою.
Поряд з цим на розвиток дерев відчутно впливають так звані неінфекційні хвороби.
Неінфекційні хвороби зумовлені негативним впливом несприятливих чинників зовнішнього
середовища, передусім невідповідністю природних умов
потребам рослин (порушенням водного та мінерального
режимів живлення,
впливу на рослини високих та низьких температур), а також
недотриманням загальноприйнятих рекомендацій по
вирощуванню плодових насаджень, зокрема підбір ділянки.
Так, на бідних грунтак (піщані, підзолисті) рослини часто
хворіють голодуванням. Відсутність або нестача поживних
речовин у грунті зумовлюють порушення фізіолого-
біохімічних процесів у тканинах рослин, внаслідок чого
розвиваються патологічні явища, що супроводжуються
характерними симптомами у вигляді пригнічення
росту рослин, зміни забарвлення листя, утворення некрозів,
деформацій, завчасного листопаду, закладанні малої
кількості плодових бруньок, утворенні дрібних з нехарактерним смаком плодів. Все це призводить до
зниження врожаю, погіршення його якості, а нерідко — й до загибелі рослин. Наведемо ознаки
дефіциту основних елементів живлення плодових дерев.
Дефіцит азоту
Найбільш чутливі до нестачі азоту яблуня та слива. У яблуні та інших зерняткових
культур гостра нестача азоту зумовлює зміну забарвлення листя, воно поступово набуває від блідо-
зеленого, жовтого, іноді до оранжевого або червоно-фіолетового кольору починаючи від основи
пагона і до його верхівки. Пагони стають тонкими, кора набуває червоно-бурий колір. За різкого
дефіциту дерева слабо цвітуть. У кісточкових порід азотне голодування також проявляється у
поступовому пожовтінні листків. Забарвлення листя може варіювати від жовто-зеленого до жовтого
та жовто-червоного. На такому листі з’являються червоні або некротичні бурі плями. Гілки стають
веретеноподібними, короткими, кора набуває червоно-бурого відтінку.
За ознак дефіциту азоту навесні азотні добрива вносять в міжряддя саду на глибину 15-2см,
восени розкидають по поверхні. На піщаних і підзолистих грунтах норму азоту розраховують у
відповідності з потребою рослин і ступенем виносу азоту за рік – від 0,6 до 1,2кг діючої речовини на
100кв.м. За появи азотного голодування рослини підгодовують аміачною селітрою (1,5-3,5кг на
100кв.м), або пташиним послідом (12кг на 100кв.м). Також проводять обприскування рослин 0,5%
розчином сечовини (50г на 10л води). Таке підживлення можна суміщати з обробками рослин
інсектицидами і фунгіцидами.
Дефіцит калію
Ознаки калійного голодування у зерняткових порід (яблуня) проявляються зазвичай в середині
літа на листках середньої частини пагонів, а потім поширюються вверх і
вниз. Характерними ознаками нестачі калію є некроз («опік») листків.
Спочатку спостерігається незначне знебарвлення листя. З часом вздовж
країв листків утворюються темно-коричневі смуги, пізніше
розвивається крайовий некроз.
В залежності від породи, сорту і погодних умов краї листків можуть мати
забарвлення від жовтого до світло-зеленого, сірого, бурого і коричневого. Уражені листки не
опадають, а залишаються на деревах до кінця вегетації. Іноді, за незначного дефіциту калію,
у дерев спостерігається утворення дуже дрібних пагонів та закладка незвичайно великої
чисельності плодових бруньок, які добре цвітуть, але у зв’язку з загальним послабленням дерев
плоди утворюються дрібними. У кісточкових порід (слива) при дефіциті калію листя набуває темно-
зеленого кольору, пізніше краї жовтіють, а при відмиранні листя набуває темно-коричневий або
бурий колір. У персика спостерігається зморшкуватість або закручування листків, можуть з’явитися
яскраво-жовті ділянки з червоно-бурою облямівкою. Некротичні ділянки випадають, внаслідок чого
листя стає дірчастим.
За дефіциту калію рослини підживлюють одним з добрив: хлористим калієм (0,5-1кг на 100кв.м),
попелом (5-10кг на 100кв.м), гнійною рідиною (50-100кг на 100кв.м). Можна проводити позакореневі
підживлення шляхом обприскування листків 0,5% розчином калійної солі (50г на 10л води).
Дефіцит фосфору
Нестача фосфору зумовлює затримку утворення репродуктивних органів у дерев. У зерняткових
порід, зокрема у яблуні, з’являється дрібнолистість. Черешки, жилки листків, молоді пагони, особливо
в прохолодне літо, стають червоними з бронзовим відтінком. На старому листі розвивається жовто-
зелена плямистість, з часом таке листя опадає, пагони стають тонкими, мало утворюють плодових
бруньок. Характерними симптомами фосфорного голодування у кісточкових служить темно-зелене
забарвлення листя (початкова стадія захворювання), багряне або бронзове забарвлення жилок з
нижнього, а потім з верхнього боку листків. Краї листків закручуються до низу. У персика листя
набуває крапчастого забарвлення. Молоді дерева персика можуть загинути в перший рік після
посадки!
За появи ознак нестачі фосфору рослини підживлюють суперфосфатом, а на кислих грунтах –
фосфоритом. Також хороший ефект дає внесення органічних добрив. Фосфорні добрива краще
вносити восени на кореневу глибину з розрахунку 3-7,5кг на 100 кв.м. Можна провести
позакореневу обробку рослин шляхом обприскування листків 0,5% витяжкою суперфосфату (50г
на 10л води).
Дефіцит магнію
Ознаки нестачі магнію у яблуні проявляються в серпні на листках плодушек та однорічних пагонів.
Характерною ознакою магнієвого голодування у зерняткових культур є міжжилковий хлороз
(знебарвлення), який починається з листків нижнього ярусу. У деяких сортів ділянки листків, що
знаходяться між жилками, стають жовтими, оранжевими, червоними, в той час як жилки і прилеглі
до них тканини залишаються зеленими. Пізніше на міжжилкових ділянках, починаючи з країв листків,
з’являються бурі некротичні плями. У інших сортів пожовтіння і побуріння листків відбувається в
середині листків, а їх краї залишають зеленими. У вишні пожовтіння листків починається з середини
пластинки з обох сторін. Пізніше вздовж жилок з’являються витягнуті бурі плями, листя жовтіє повністю.
Хворе листя завчасно опадає.
Нестачу магнію усувають внесенням в грунт магнієвих добрив. Слід пам’ятати, що дерева
реагують на внесення цих добрив тільки на другий або третій роки! Це пояснюється нездатністю
коренів швидко вбирати необхідну кількість магнію. Ефективним є обприскування дерев 0,2%
розчином сірчанокислого магнію (20г на 10л води), яке проводять після цвітіння 2-4 рази з інтервалом
в 10 днів. В грунт зазвичай вносять 0,24-0,71кг на 100 кв.м.
Дефіцит бору
Симптоми нестачі бору особливо проявляються в засушливі роки. У зерняткових порід найбільш
характерними ознаками борного голодування є опробковіння тканин плодів, як у зовнішніх, так і
внутрішніх шарах м’якоті. Зовнішнє опробковіння проявляється ще на зав’язі. На плодах біля чашечки
утворюються водянисті плями, які з часом буріють, стають твердими і вкриваються тріщинами, ріст
плодів зупиняється і вони опадають. Внутрішній пробковий шар може проявитися в плодах через два
тижні після опадання пелюсток. В плодах утворюються сухі, тверді, коричневі опробковілі ділянки
сухої консистенції, гіркі на смак. Іноді на пагонах утворюються розетки дрібних потовщених листків,
спостерігається кустистість пагонів. У кісточкових дерев нестача бору має такі ж ознаки, як у
зерняткових.
Дефіцит бору усувають внесенням в грунт боромістких добрив і обробкою рослин розчином бури.
Обприскування проводять один-два рази на початку літа 0,05% розчином борної кислоти, або
іншими препаратами, що мають у своєму складі бор.
Дефіцит кальцію
Дефіцит кальцію у яблуні проявляється у відмиранні точки росту та верхівки пагонів,
дрібнолистості, відмиранні верхівок листків, краї листків закручуються до низу. Листя опадає
починаючи з верхівки пагона. На плодах з’являються бурі некротичні плями. Пагони товсті, особливо
біля верхівки. Нестача кальцію визначається й у затримці росту коренів. Корінь відмирає, починаючи
з кінцівки. Із живої тканини кореня, вище відмерлої ділянки, утворюються численні нові короткі
корінці, які сильно гілляться. У персика нестача кальцію може проявитися у вигляді некрозу листків
та пагонів. Ознаки хвороби спостерігаються на листках у основи молодих пагонів. Листки вздовж
жилок і на верхівці стають червоними, окремі ділянки листків знебарвлюються і відмирають, листя
опадає.
Усунути дефіцит кальцію можна вапнуванням грунту, внесенням доломіту, а за оптимального
рН грунту – сірчанокислого кальцію.
Дефіцит заліза
До дефіциту заліза найбільш чутливі: яблуня, груша, черешня, також абрикос, слива та персик.
Хлороз починається з пожовтіння або навіть з побіління верхівкових
листків. Нерідко спостерігається пожовтіння ділянок листків тільки
між жилками, а за сильної нестачі заліза листкова пластинка жовтіє
повністю. За тривалого голодування по краю і між жилками
пожовтілих листків з’являються коричневі плями. Листя засихає і
опадає, верхівкові пагони відмирають.
Проти хлорозу в грунт вносять залізо. Під кожне хворе дерево
вносять 1-1,5кг залізного купоросу у вигляді порошку або розчину
(на 5-10 відер води) з додаванням 40-60кг перегною (але не
свіжого, так як останній може посилити прояв хлорозу). Залізо в
грунт краще вносити в кінці серпня або у вересні-жовтні, коли йде
активний ріст всмоктуючих коренів. Навесні, в період листоутворення, дерева 2-3 рази обприскують
солями заліза. Для цього використовують 0,5-0,7% розчин залізного купоросу або 0,05-0,1% розчин
хелату заліза.
Дефіцит марганцю
Марганець необхідний рослинам для синтезу хлорофілу. Дуже страждають від нестачі цього
елемента яблуня й вишня. Першим ознаком марганцевого голодування є пожовтіння країв листків,
а згодом у вигляді чітких жовтих плям по всій поверхні листків. Жилки і прилеглі до них тканини довго
ще залишаються зеленими. Такі симптоми проявляються як на старих (частіше), так і на молодих
верхівкових листках, що відрізняє марганцеве голодування від залізного, при якому пожовтіння
починається з молодих верхівкових листків і листкові пластинки жовтіють повністю. Дефіцит
марганцю частіше спостерігається в засушливих районах. За гострої нестачі марганцю пагони
відмирають.
Для усунення марганцевого голодування на піщаних і суглинкових грунтах вносять сірчанокислий
магранець у кількості 2-4кг на 100 кв.м. На інших грунтах більш ефективні позакореневі підживлення
шляхом обприскування рослин до розпускання бруньок 5% розчином сірчанокислого марганцю
(500г на 10л води), а після розпускання 0,1% (10г на 10л води).
Дефіцит цинку
Від нестачі цинку найчастіше потерпають яблуня, груша, персик, абрикос, вишня та слива.
Дефіцит цього елемента в грунті зумовлює затримку розпускання бруньок плодових дерев. Ще
з весни утворюються дрібні, вузькі, жорсткі з хвилястими краями листочки, зібрані в розетках на
верхівках пагонів й хлоротичними дрібними плямами в середній частині листкової пластинки. Верхівки
пагонів відмирають. Нижче відмерлої ділянками у великій кількості утворюються слаборослі бокові
пагони, які протягом літа не визрівають, а зимою вимерзають. У кісточкових порід дефіцит цинку
викликає пожовтіння всієї тканини листків між жилками.
Для усунення нестачі цинку рекомендується внесення на кислих грунтах сірчанокислого цинку в
дозі 0,8-1,6кг на 100кв.м, а також обприскування дерев на будь-яких грунтах сірчанокислим цинком:
3-5% розчином в період покою; 0,05-0,1% після розпускання листків і третій раз в період найбільш
інтенсивного росту пагонів.
Кліматичні фактори
Неінфекційні хвороби можуть виникнути також внаслідок різких перепадів денних та нічних
температур, що ми спостерігали цьогорічної весни, зокрема впродовж квітня. Весняні заморозки
півпали з цвітінням дерев, через що бруньки та квітки побуріли. Так, за даними спеціалістів обласних
інспекцій захисту рослин, в Степу (АР Крим) занизькі нічні температури до -3-8оС призвели до
вимерзання 80-100% бруньок на понад 2 тис.га зерняткових і понад 5 тис.га кісточкових порід дерев.
В Запорізькій області від квітневих нічних заморозків вимерзло до 100% бруньок на 120га абрикосу
і на 25га насаджень вишні, осередково постраждали черешні, слива, яблуня. В Херсонській області
такі нічні температури призвели до вимерзання 70-80% бруньок на деревах кісточкових порід
(абрикос, персик, черешня), та 30% бруньок яблуні. В Донецькій області морозами пошкоджено
50-90% бруньок на 160га кісточкових дерев.
Через ураження низькими температурами на зрізі кора набуває бурого або коричневого
забарвлення. Побуріння тканин супроводжується закупоркою судин, внаслідок чого порушується рух
води і поживних речовин у рослинах. Окремі пагони або дерева повністю засихають. З часом кора
відпадає.
Часто плодові дерева страждають від сонячно-морозних опіків. Через різкий перепад температури
повітря в ясні сонячні дні та морозні ночі відбувається нерівномірне нагрівання штамбів і скелетних
гілок. Кора розтріскується, відстає від деревини. На штамбах і скелетних гілках утворюються темно-
коричневі, чорні або червоні некротичні плями різних розмірів з південного або південно-західного
боку гілок. Сонячно-морозні опіки частіше проявляються на молодих деревах, особливо при
вирощуванні на бідних ґрунтах за недостатнього зволоження.
Нерідко внаслідок коливань температур кора відпадає, деревина розривається, чорніє і
утворюються морозобійні тріщини. На морозобійних ранах поселяються збудники грибкових, інших
хвороб та шкідливі комахи. Морозобоїни у кісточкових порід зумовлюють утворення камеді, яка
також є джерелом накопичення збудників інфекційних хвороб. Плодові дерева дуже страждають
як від низьких так і від високих температур. В літній період зависокі температури можуть спричинити
сонячні опіки на корі у вигляді червоних плям різних розмірів.
Для запобігання підмерзання дерев насамперед слід дотримуватися агротехнічних правил, що
забезпечують своєчасну підготовку рослин до зими. Велике значення має підбір морозостійких сортів.
Для запобігання пошкодження рослин сонячно-морозними опіками, восени до настання морозів
потрібно очистити дерева від старої відмерлої кори, а штамби та основу скелетних гілок побілити
20% вапняним молоком із додаванням 3-5% мідного купоросу. Навесні під час перших відлиг побілку
треба повторити. Білий колір відбиває сонячні промені, в такий спосіб зменшується небезпека
нерівномірного нагрівання кори. Штамби молодих дерев восени слід обв’язувати білим папером або
іншим матеріалом, що захищає дерева від зайців, а також від сонячно-морозних опіків. Морозобійні
тріщини лікують рано навесні до початку сокоруху вирізанням відсталої кори до живих тканин. Рану
дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замащують глиною з додаванням свіжого коров’яку
(1:1). Знизити вплив заморозків під час цвітіння допоможе полив грунту та обприскування дерев
водою. Найефективнішим є дрібнокрапельне зрошування протягом періоду заморозків. Також для
захисту від весняних заморозків застосовують димлення (спалювання органічного сміття під деревами).
Слід пам’ятати, що інтенсивний плодовий сад закладають на період до 20 років, тому треба ретельно
підійти до вибору ділянки та передпосадкової підготовки грунту, а в подальшому дотримуватися
рекомендацій по догляду за насадженнями. Визначити нестачу того чи іншого елемента живлення
допоможе агрохімічний аналізу грунту, який здійснює Державний технологічний центр охорони
родючості грунтів. Спеціалісти Центрдержродючості на основі проведених аналізів нададуть
рекомендації по внесенню необхідних доз добрив для підвищення родючості і правильного
використання грунтів. Визначитись щодо ураження плодових насаджень тією чи іншою хворобами і
подальшого захисту саду допоможуть спеціалісти Державної інспекції захисту рослин області чи
району.
Т. Сидоренко, провідний спеціаліст Головдержзахисту
Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на www.golovdergzahist.com.ua
