стаття Садам – надійний захист! 27.02.2008

Садам – надійний захист!

                                                                                     С. Довгань Т.Сидоренко

                                                                                     Головдержзахист

         В Україні існує достатня кількість фермерських і приватних господарств, які спеціалізуються на промисловому

 вирощуванні зерняткових плодових культур і здатні в повному обсязі забезпечити населення своєю продукцією. Водночас, в

останні роки спостерігається тенденція зменшення площ, відведених під сади. За даними Мінагрополітики плодові

насадження займають біля 200 тис. гектарів. Основні промислові плантації знаходяться в Степу та південному Лісостепу. Як

свідчить щорічний моніторинг фітосанітарного стану садів, який проводять спеціалісти районних і обласних інспекцій захисту

рослин, багато площ плодових культур залишаються занедбаними, насамперед це стосується приватного сектора.

Першочерговою причиною цього є порушення технологій та недотримання агротехнічних вимог при вирощуванні садів,

неграмотне і несвоєчасне застосування засобів захисту. Слід пам’ятати, що важливу роль у вирощуванні здорового матеріалу

і придатної для споживання продукції відіграють в першу чергу знання біології і фенології шкідників і хвороб, вплив

біотичних факторів на їх розвиток та поширення, урахування економічних порогів шкідливості шкідників (ЕПШ) та наявність

в агроценозах їх природних ворогів (ентомофагів і акарифагів), що дасть можливість обмежити застосування пестицидів і

разом з тим зменшити їх негативну дію на довкілля.

Потенційно небезпечними для садів сьогодні є 150 видів шкідників і 70 видів збудників хвороб. Звернімо увагу на найпоширеніших у країні шкідників і хвороб, які розвивалися в зерняткових садах у 2007 році, та ймовірно загрожуватимуть їм у поточній вегетації.

Повсюди, а найбільше в Лісостепу й Поліссі, значної шкоди садам завдають довгоносики (бруньковий, яблуневий, букарка, казарка), які пошкоджують бруньки, суцвіття й квітки зерняткових культур. Сірий бруньковий довгоносик заселив 49-59% дерев у Лісостепу, 27-60% у Поліссі. У вогнищах Хмельницької і Сумської областей заселеність дерев склала 70-84%, де пошкодженими виявились до 22% бутонів та листя. Осередково у Кіровоградській і Житомирській областях на 80-100% заселених дерев ним пошкоджено 30-47% бруньок та листя. Яблуневий квіткоїд у вогнищах Сумської, Харківської, інших областей Лісостепу пошкодив 29%, у Поліссі (Житомирська обл.) до 70% бутонів та квіток.

Листковому апарату плодових культур повсюди відчутної шкоди завдавала яблунева горностаєва міль, зокрема у приватних занедбаних садах Івано-Франківської, Київської, Луганської, Львівської, Одеської областей, де заселяла до 64% дерев. Шкідливість молі відмічена на 36-45% листя яблуні у Кіровоградській, Полтавській, Чернігівській, інших областях. У Вінницькій, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Київській, Черкаській областях зимуючий запас шкідника перевищує економічний поріг шкідливості, який складає 2 щитка з гусеницями на 2 погонних метри гілки. За таких обставин ранньо-весняне обприскування садів до розпускання бруньок вкрай необхідне для збереження листкового апарату.

Комплекс листокруток та мінуючих молей переважає в Степу та Лісостепу, де гусениці цих шкідників поїдають бруньки, листя, суцвіття.

Гусінь кільчастого та непарного шовкопрядів пошкоджувала до 15% і більше листкового апарату в незахищених садах Вінницької, Кіровоградської, Тернопільської, інших областях. У промислових садах ці фітофаги господарського значення не мають. Влітку дерева повсюди активно заселялися зеленою яблуневою попелицею. У Чернівецькій, Дніпропетровській та деяких інших областях вона розвивалась на 88 і 100% дерев відповідно. В осередках Івано-Франківської області попелицею істотно пошкоджено 60% листків зерняткових культур.

Значної шкоди листковому апарату яблунь завдавали рослиноїдні кліщі, серед яких червоний та бурий плодові заселили 65% дерев у Лісостепу та Поліссі. Глодовий кліщ домінував в АР Крим, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській областях, де заселяв за сильного ступеня до 69% дерев.

Акацієва та сливова несправжньощитівки в осередках Вінницької, Донецької областей заселяли до 50% дерев, а комоподібна щитівка до 100% дерев у Житомирській, Львівській, Хмельницькій і Чернівецькій областях Лісостепу та Полісся, подекуди у Луганській та Одеській областях Степу.

Генеративним органам зерняткових культур завдавала шкоди яблунева плодожерка, яка скрізь розвивалася у двох, а в АР Крим і Херсонській області у трьох поколіннях і пошкодила до 40% плодів у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Київській, Чернівецькій, Харківській областях. Зимуючий запас плодожерки повсюди відмічений на 18-100% дерев, що дає підставу передбачити в поточному році за масового розвитку плодожерки обов’язкові обприскування дерев на початку відкладання фітофагом яєць.

Значної шкоди садівництву завдають хвороби плодових культур, зокрема борошниста роса та парша яблуні і груші. Парша яблуні і груші, яка різко знижує врожай і якість плодів, охопила до 100% площ садів більшості областей. 50-100% листя було уражене паршею скрізь у вигляді невеликих, розпливчастих, спочатку світло-зелених, а пізніше темних маслянистих плямами з бархатистим нальотом – на яблуні з верхнього, на груші з нижнього боку листка. 40-60% плодів у Вінницькій, Донецькій, Луганській, Харківській, Хмельницькій, інших областях через паршу вкривалися тенно-сірими і майже чорними плямами з тріщинами, що робило їх нетоварними. Ураження пагонів призводило до їх відмирання.

         Борошниста роса, яка спочатку в Степу і Лісостепу, а максимально в липні скрізь проявилася на молодих пагонах, листі, суцвіттях у вигляді сірого нальоту. Дуже уражені пагони згиналися і засихали. Це була первинна інфекція. Вторинна інфекція відмічалася у вигляді плям з нальотом. Листя скручувалися, зав’язь осипалася.

         Перелік шкідливих комах і хвороб можна продовжити. Ми назвали основних розповсюджених практично у всіх садах, насамперед недостатньо захищених, або зовсім покинутих, які без відповідного догляду перетворилися у заповідники шкідників і хвороб. В останні роки в зерняткових садах поширилася плодова гниль, зокрема у формі моніліального опіку, коли хворіють пагони дерев.

         Як бачимо з вищезазначеного, шкідники і хвороби послаблюють рослини, знижують стійкість їх проти низьких температур, погіршують товарну якість плодів, призводять до значного недобору, а інколи і повної втрати врожаю. Умови цьогорічної зими були досить сприятливими для доброї перезимівлі шкідливих організмів, тому у поточній вегетації можна передбачити розвиток вищевказаних та інших шкідників і хвороб зерняткових плодових культур у межах минулорічного, отже слід готуватися до проведення захисних заходів для збереження врожаїв плодів. Успішний захист садів уможливлюється правильним визначенням виду шкідливих організмів, чисельності та поширення, особливостей розвитку і живлення їх. Важливою умовою для збереження належного фітосанітарного стану садів і отримання якісної продукції є виявлення шкідників і хвороб на ранніх стадіях їх розвитку. З цією метою спеціалістами державних інспекцій захисту рослин, працівниками господарств щорічно у березні-квітні проводяться контрольні обстеження садів за відповідними науковими методиками. Особливу увагу слід приділяти захисту дерев за первинного зараження, що стримуватиме подальший розвиток і розповсюдження шкідників і хвороб в період вегетації. Своєчасне проведення захисних заходів у весняно-літній період сприятимуть попередженню епіфітотій та допоможуть зберегти урожай.

         Важливою умовою захисту плодових насаджень є комплексне застосування суміші інсектицидів та фунгіцидів які мають чергуватися, як рекомендує Інститут садівництва УААН в нижче зазначеній системі.