Стаття від  25.02.2010

 

 

Гороховий зерноїд -

 

“життя проведене в зернівці”

 

          В Україні горох є найпоширенішою урожайною зернобобовою культурою –

джерелом рослинного білка. Порівняно  короткий вегетаційний період та спроможність

накопичення азоту в ґрунті за рахунок засвоєння його з повітря бульбочковими

бактеріями визначають горох, як один із кращих попередників озимих культур.

          Середня врожайність насіння гороху у світовому землеробстві становить 11,8 ц/га,

  в Україні 18-25 ц/га (окремі господарства при вирощуванні за

  інтенсивними технологіями збирають по 40-50 ц/га). Під горохом у

  країні зайнято 286,5 тис. га ріллі.

          Немає іншої зернобобової культури, яка б замінила горох. Це

  пояснюється його цінними продовольчими і кормовими якостями та

  високою врожайністю, що створюється сприятливими умовами

вирощуваннями. Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукри, жир, вітаміни

( А, В1, В2, В6, С, РР, К, Е ), каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію,

марганцю, заліза, фосфору) – у цьому цінність його не тільки як харчового (високі

смакові якості), а й дієтичного, лікувального продукту. Він сприяє виведенню солей з

організму, корисний хворим на серце. 100 г його зерна — це 491 ккал. (100 г пшениці

457 ккал). Білка приблизно стільки ж, як у сирому м’ясі. В 1 кг зерна гороху міститься:

180-240 г перетравного протеїну, 15,2 г лізину, 3,2 г метіоніну, 2,3 г цистину і 1,6 г

триптофану та ін. У зеленому горошку і недостиглих бобах (овочеві сорти), що

використовуються, як сировина при виробництві консервів, міститься до 25 - 30% цукру.

          Горох — відносно маловимоглива до тепла, холодостійка культура. Насіння

починає проростати за температури 1-20С. Проте біологічний мінімум для одержання

дружніх сходів гороху становить 4-50С. За нижчої температури сходи з’являються лише

через 15-25 днів, погіршується польова схожість та енергія проростання зерна. З

підвищенням температури до 100С насіння проростає швидше, сходи з'являються за 5-7

днів. Вони можуть витримувати приморозки до мінус 5-70С. Стійкіші до морозів кормові

сорти (пелюшки). Оптимальна температура для утворення вегетативних органів гороху

величину і якість урожаю. 

          До вологи горох вимогливий. Для набухання і проростання насінню більшості

сортів потрібно 110-115%, а мозкових сортів до 150% води від його маси. Найкращі

умови для росту складаються при випаданні 450-600 мм опадів за рік та 70-80% відносної

 вологоємкості ґрунту.

          Сприятливі для росту й розвитку гороху агрометеорологічні умови в Степу

(Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Одеська, інші обл.), де за ранніх строків

сівби вдається ефективно використати продуктивну вологу. В Лісостепу (Вінницька,

Полтавська, Київська, Хмельницька, Сумська, інші обл.), передусім на родючих

чорноземних ґрунтах за достатнього забезпечення вологою протягом вегетації,

складаються сприятливіші умови вирощування даної культури, що сприяє 

зацікавленості аграріїв у виробництві товарного зерна гороху. Багаторічні наукові та

практичні дослідження свідчать, що найсприятливіші для вирощування даної культури

зони Лісостепу та північної частини Степу. 

          Здавалось би для одержання стійких урожаїв якісного гороху слід лише чітко

виконувати технологічні вимоги вирощування і результати цієї роботи порадують.

Однак, на заваді одержання високих і сталих врожаїв гороху у горохосіяних

господарствах вищезазначених зон стають численні багатоїдні (совки, лучний метелик,

дротяники, тощо), та спеціалізовані (попелиця, трипс, зернівка, довгоносики, комарик,

плодожерка інші) шкідники, які за масового розвитку та непроведення захисних заходів

можуть знищити вегетативні та генеративні органи культури. 

          Із тих, що пошкоджують зерно, найнебезпечнішим є гороховий зерноїд (Bruchus

  pisorum L.), який є олігофагом, бо

  пошкоджує тільки горох (Pisum sativum-

  горох посівний, Pisum arvense-горох

  польовий). Зазвичай його так і називають

  — брухус. Цей шкідник типовий фітофаг.

  Він не лише зменшує масу врожаю, а й

  погіршує його якість та товарність. Так,

  насіння пошкоджене личинками

  горохового зерноїда, втрачає від 12

  до 35% маси, а його схожість знижується

  на 55-85%. Зараженість шкідником

  насіння гороху може становити 98%. 

          Регулювання чисельності його

ускладнюється прихованим способом

                         гороховий зерноїд

життя шкідливої стадії шкідника — личинки, яка весь час перебуває всередині горошини

і добре захищена від дії інсектицидів. Менше захищений від цього жук, який виходить із

зернини для парування та відкладання яєць. Знання біології та особливостей розвитку

цього шкідника допоможе спеціалістам-аграріям своєчасно виявити та попередити чи

локалізувати вогнища масового накопичення його.

          Гороховий зерноїд — жук завдовжки 4-5 мм, чорний, з іржаво-сірим опушенням.

Тіло жука широке, овальне, приплюснуте. Ширина передньоспинки вдвічі більша за

довжину, боковий зубчик сильно розвинутий, перед щитком – біла пляма. Надкрила

вкорочені, кожне зі скошеною білою перев'яззю з окремих поздовжніх плям. Кінець

черевця вкритий світлими волосками, має дві овальні чорні плями, що утворюють форму

 хреста. Стегна задніх ніг з великим загостреним зубцем. Ротовий апарат жуків є

модифікацією гризучого типу, яка суттєво відрізняється від того, що має більшість

твердокрилих. Це пов'язано із специфікою живлення жуків.

          Яйця довжиною 0,6-1,0 мм янтарно-жовтого кольору, подовжені, з одного кінця

дещо звужені і мають два джгутикоподібних придатки.

          Доросла личинка довжиною 5-6 мм, кремового кольору, з зачатками ніг у вигляді

бородавок. Тіло голе, голова маленька, глибоко втягнута у потовщену грудну частину

 тіла. Лялечки дещо темніші за личинок.

          Щороку розвивається одне покоління зерноїда. Зимують жуки здебільшого в

зернині гороху, переважно в зерносховищах, частково в горошинах, що осипалися в полі

під час збирання врожаю. Частина жуків зимує в соломі, потрапляючи туди з розколених

при обмолочуванні зерен. У Степу спостерігається вихід жуків із зерна до збирання

врожаю і зимівля їх під корою дерев та в рослинних рештках. У північних горохосійних

районах основна маса шкідників потрапляє на посіви гороху здебільшого з посівним

матеріалом, у південних з торішніх гороховищ (в радіусі до 3 км), де на одному

квадратному метрі інколи може зимувати 10-15 жуків.

          Перезимувавши жуки за денної температури повітря біля 20˚С з'являються на

полях, де живляться пилком дикої квітучої рослинності та озимого ріпаку. На посіви

гороху жуки починають перелітати у фазу утворення вусиків у рослини культури,

спочатку самці, надалі самиці. Найбільша чисельність спостерігається за бутонізації —

початку цвітіння, коли жуки, приваблені ароматом квітучого гороху, живляться пилком

та крапельками соку, що виступає з виразок, зроблених мандибулами жуків на пиляках,

іноді на приймочці квіток. Досліджено, (Щеголєв В.М.), що без додаткового живлення на

 квітках гороху у самиць не формується яйцепродукція, вони не спарюються і нездатні

відкладати яйця, незалежно від попереднього живлення на квітучій дикій

рослинності. Через це іноді вони можуть тривалий час (3-4 тижні) до початку цвітіння

гороху обходитись без їжі. Активні в жарку погоду, жуки ховаються в квітках або між

складеними молодими листками гороху у хмарні дні, а також вранці і ввечері.

          Самки починають відкладати яйця на боби гороху в період їх утворення (у

північно-східній частині Лісостепу на початку червня). Процес відкладання яєць триває

10-15 днів, але в цілому період відкладання яєць розтягнутий і може продовжуватись до 2

 місяців. Це пов'язано переважно з раннім вильотом  жуків, сприятливими

метеорологічними умовами та відповідно строками цвітіння гороху. Плодючість самок в

межах від 70 до 220 яєць, в окремих випадках до 730 яєць. При відкладанні яєць, самки

віддають перевагу бобам гороху, які закінчили свій ріст в довжину і ширину, що

звичайно буває на 7-й день після відпадання суцвіття. На одному бобі може бути

відкладено до 35 яєць. Яйця прикріплюються до поверхні боба клейкою речовиною, яку

виділяє самка одночасно з відкладанням яєць, і вони добре помітні на зеленому фоні.

Після відкладання яєць імаго зерноїда відмирають. 

          Через 6-10 днів з яєць відроджуються личинки, які прогризають стулки боба і

  проникають у недостигле зерно. Все харчування й подальший

  розвиток зерноїда відбувається виключно всередині однієї

  горошини протягом 1-1,5 місяця. Вхідний отвір личинки в

  оболонці незабаром заростає і у стиглих зерен має вигляд

  невеликої чорної цятки. В горошину можуть проникнути

  декілька личинок, але надалі залишається тільки одна, інші

             личинки

гинуть. Живлячись вмістом насінини, личинка утворює в ній порожнину, не

 пошкоджуючи при цьому насіннєвої шкірки. Надалі вона заляльковується і перебуває у

 стадії лялечки 7-23 дні (в залежності від зони вирощування гороху). Так починається

життя, що проводиться комахою в одній єдиній зернівці гороху, вмісту якої виявляється

достатньо для формування повноцінного організму фітофага.

          В природних умовах оптимальною для росту і розвитку зерноїда є температура 24-

260С, за температури 10-120С розвиток личинок і лялечок призупиняється. Сума

ефективних температур, що необхідна для повного циклу розвитку зерноїда, складає

516-6400С. Перед заляльковуванням личинки  зсередини горошини підгризають шкірку у

 вигляді правильного кола, в результаті чого утворюється слабко помітна кругла

кришечка, витиснувши яку із середини горошини, з часом виходять жуки.

          Сформований в середині горошини жук восени здебільшого не виходить  назовні,

 а залишається в ній до весни. Вихід жуків з горошини восени спостерігається тільки в

південних степових районах, а також у тих випадках, коли горох зберігається в

опалюваних приміщеннях. Весняний вихід зерноїда з горошини інколи дуже розтягнутий

 і залежить від температури і вологості повітря. Низька вологість і різкі коливання

температур всередині горошини часто призводять до загибелі значної кількості жуків.

          Масово зерноїд гине в полі, якщо відразу після збирання урожаю, зерно, що

потрапило на ґрунт, набухає. Зерноїд в цей час знаходиться в стадії личинки, що завжди

гине в таких зернах. Якщо набухання відбувається пізніше і в зерні встигають з'явитися

жуки, то вони не гинуть, а виходять назовні. 

          Опади в кінці липня і в першій половині серпня, коли зерноїд ще знаходиться в

стадії личинки, спричиняють його загибель. Навпаки дуже суха погода в цей час сприяє

живленню личинок, природному проходженню стадії лялечки і подальшій задовільній

перезимівлі шкідника. Ступінь пошкодження насіння зерноїдом залежить також від

строків достигання гороху. При дружному достиганні зерноїд пошкоджує насіння менше,

при розтягнутому більше. Ранньостиглі сорти гороху з коротким строком вегетації, як

правило, пошкоджуються менше. У Степу та Лісостепу сприятливі умови для розвитку

зерноїда складаються практично щороку. Тут у період збирання і після, як правило,

спостерігається дефіцит опадів, а зерно, яке знаходиться на поверхні ґрунту довгий час

не набухає. В західних областях вологи під час збирання гороху більше, що згубно діє на

 личинок шкідника. Таким чином, посушливі, жаркі весна та літо сприяють високій

активності жуків, їх плодючості, розвитку нового покоління та перезимівлі в природних

умовах (за теплої зими).

          При оптимальних строках збору врожаю (у липні) в зернах спостерігаються тільки

 личинки, за пізнього збирання (у серпні) та високих температур (+25...+300С) значна

частина жуків виповзає з горошин і ховається на зимівлю в укриттях. Так закінчується

весь цикл розвитку комахи, яку називають гороховий зерноїд або просто брухус. 

          Обмежують чисельність горохового зерноїда спеціалізовані природні ентомофаги

— паразит яєць латромерис — Lathromeris bruchocida Vas. та паразит личинок триаспіс

— Triaspis sp.

          Шкідливість горохового зерноїда полягає передусім у псуванні зерна, оскільки

личинка під час розвитку виїдає у зернині великі порожнини, знищує близько половини

ендосперму й більше. Пошкоджене насіння втрачає схожість. До того ж в екскрементах

личинок міститься шкідливий для здоров'я людей та тварин алкалоїд кантаридин, тому

пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу й на корм худобі. 

          Моніторинг розвитку зерноїда, як і інших фітофагів, проводять спеціалісти

державних інспекцій захисту рослин, які систематично повідомляють аграріїв щодо стану

 шкідника та доцільності захисту гороху.

          За даними, що отримує Головдержзахист у поточному році масове заселення

посівів гороху зерноїдом відбувалося в період бутонізації — цвітіння гороху. Повсюди на

території України на 100 помахів сачком відловлювалось в середньому 2-15, а в

осередках Харківської, Запорізької, Київської областей 32 жуки. 

          Рівень пошкодження зерна в цілому залишається високим. Так, у одному кілограмі

 зерна гороху до фумігації було виявлено в господарствах Степу 10-580, Лісостепу 25-

1030, Полісся 7-58 особин горохового зерноїда. Максимальну чисельність зерноїда

виявлено в окремих партіях зерна господарств Вінницької, Донецької, Київської,

Одеської, Хмельницької, інших областей. Економічний поріг шкідливості — 10 екз. в 1

кг зерна, зокрема в деяких партіях зерно гороху пошкоджено в Степу в 58, Лісостепу 103

разів більше проти допустимого рівня. Проведене знезараження зерна за біологічної

ефективності до 90%.

          Масштаби розмноження зерноїда залежатимуть від того, як він перезимує в полі і

скільки жуків потрапить на посів з насіннєвим матеріалом в разі непроведення фумігації.

Великий запас шкідника як в насінні, так і на полях, де вирощували горох, зумовлює

високу чисельність зерноїда в поточному році.

          Виліт перезимувавших жуків на посіви гороху починається при температурі

повітря не нижче 210С. Облік жуків у період їх перебування на посівах проводиться

методом косіння ентомологічним сачком. Для виявлення початку льоту жуків, косіння

сачком слід проводити щоденно. Через 5-7 днів після початку льоту жуків у крайових

смугах посівів, для виявлення проникнення жуків в середину посівів обліки проводять

косінням через 25 і 50 метрів впродовж краю поля.

          За чисельністю жуків визначають потребу в хімічному захисті гороху. В період

достигання гороху проводять аналіз зараженості горошин зернівкою. Для цього

розтинають горошини із 100 бобів, узятих з різних ділянок поля. Підраховують зерна, в

яких знайдений шкідник, і виявляють відсоток ураженості, що важливо для прийняття

рішення щодо подальшої фумігації зараженого зерна.

          Заходи захисту гороху від горохового зерноїда, повинні бути спрямовані на

регулювання чисельності шкідника насамперед у полі. Потрібно дотримуватись усіх

нижчезазначених організаційно-господарських, агротехнічних та хімічних заходів, щоб

зерноїд не потрапив до зерносховищ, а в наступному році, за доброї перезимівлі, не

загрожував новим плантаціям культури.

          Нагадуємо основні технологічні рекомендації захисту посівів від горохового

зерноїда. Насамперед, це:

          1.Дотримання правильного чергування культур у сівозміні, повернення поля під

горох через 4-5 років.

          2. Підбір районованих ранньостиглих сортів гороху.

          3. Передпосівна обробка ґрунту та внесення збалансованих норм добрив.

          4.Посів у ранні строки, за яких горох пошкоджується зерноїдом слабше, порівняно

 з посівами середнього і пізнього строків.

          5.По можливості, ранній збір та обмолот зерна гороху.

          6.Вслід за збором врожаю негайне лущення та через 7-10 діб зяблева оранка

гороховищ, через яку затримується виліт жуків, що залишились у полі в осипаному під

час збирання зерні. 

          Для знешкодження горохового зерноїда та інших шкідливих комах (горохових

попелиці, трипса, комарика, плодожерки, акацієвої вогнівки), що заселяють горох, посіви

 під час вегетації обробляють інсектицидами. Якість обприскування гороху проти цих

шкідників залежить від погодних умов, строків застосування, вибору ефективних

препаратів та технологічно правильне їх використання. 

          Найкращим строком проведення обприскування посівів гороху проти зерноїда є

фаза бутонізації — цвітіння, бо забезпечує знищення жуків, які харчуються у квітках

культури і ще не встигли відкласти яєць. При перевищенні чисельності жуків понад 2-3

особини на 10 помахів сачком необхідна обробка посівів інсектицидами (і за необхідності

 повторна через 7-8 днів). Особливо ретельно треба обробляти крайові смуги посіву

завширшки 50-60 м, бо заселення зерноїдом розпочинається від країв поля. Насіннєві

ділянки гороху в разі потреби обробляють тричі. В такому разі перший обробіток

починають на 3-4 дні раніше вказаного строку. Інтервал між обробками, в межах

вищезазначеного. 

          Використовують здебільшого експортні інсектициди, (див. Табл.1).

          Таблиця 1

         

          Слід зазначити, що рекомендовані “Переліком хімічних засобів захисту рослин,

дозволених для використання в Україні” інсектициди небезпечні для людей, тварин і

навколишнього середовища. Тому використання їх потребує виконання правил техніки

безпеки, передбачених відповідними інструкціями, з якими спеціалісти ознайомлюють

безпосередніх виконавців хімічних обробок.

          Як ми бачимо багато зусиль потрібно докласти, щоб виростити високий врожай

гороху. Однак, не менш важливим етапом захисту гороху від зерноїда, без зниження його

 посівних та продовольчих властивостей є зберігання зерна. Воно складається, зокрема, із

 вчасного збирання врожаю за оптимальної вологості, очищення насіння відразу після

 обмолоту і доведення його до відповідних посівних кондицій, сортування і сушіння

зерна. 

          За наявності 10 заражених зерноїдом зерен в 1 кг, зерно гороху підлягає фумігації,

яку проводять здебільшого спеціальні ліцензовані підрозділи використовуючи спеціально

 розроблені та зареєстровані в країні фуміганти, а саме: фостоксин, 2-5 таблеток або 10-

30 пелет на тонну,  магтоксин, 2-6 таблеток або 10-30 пелет на тонну,  фуміфос, 6-9 г на

тонну,  джин, 6-9 г на тонну та інші дозволені препарати. Фумігація виконується за

температури:    5-100С за експозиції десять діб; 11-150С — сім діб; 16-200С — шість діб;

21-250С — п'ять діб; понад 260С — чотири доби. Допуск людей і завантаження

складських приміщень після повного провітрювання протягом 2-7 діб. Реалізація — через

 20 діб після фумігації і наявності залишків фосфіду водню не вище МДР. Зерно потрібно

 розміщувати й зберігати за категоріями натуральної маси, засміченості, вологості, яка не

 повинна перевищувати 15,5%. Свіжозібране зберігають окремо від зерна минулих років,

насіннєве — окремо від продовольчого й фуражного.

           Питаннями фітосанітарного стану посівів гороху, як і інших

сільськогосподарських рослин в країні займається Державна служба захисту рослин,

 підрозділи якої — обласні та районні інспекції розміщенні в усіх регіонах і структурно

підпорядковані Головній державній інспекції захисту рослин (Головдержзахист), яка

знаходиться у Києві. 

          За матеріалами фітосанітарного моніторингу шкідливих організмів спеціалісти

Головдержзахисту разом з науковцями УААН, НАНУ, НУБІПУ щорічно складають

“Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту

рослин”, який затверджується та рекомендується до видання науково технічною Радою

Мінагрополітики України. 

          Користування матеріалами, розміщеними у збірнику “Прогноз” уможливлює

надання широкому загалу сільгосппідприємців, фермерів і власників присадибних

ділянок інформацій та рекомендацій щодо проведення захисних заходів, які приведені у

відповідних, розроблених науковими установами, системах з захисту

сільськогосподарських рослин.

          Спеціалісти служби захисту рослин на місцях володіють знаннями та інформацією

 щодо фітосанітарного стану рослин і можуть надати аграріям практичну допомогу з

прийняття рішень про доцільність захисту посівів, зокрема гороху, диференційовано

щодо конкретного поля.

          С.В.Довгань, кандидат с.-г. наук, начальник Головдержзахисту

          О.Б.Сядриста, консультант Головдержзахисту

          О.О.Омелянчук, провідний спеціаліст відділу прогнозування та     

         фітосандіагностики Головдержзахисту

 

Будь-яке використання або копіювання матеріалів сайту може здійснюватися лише з дозволу автора і тільки при наявності посилання на www.golovdergzahist.com.ua